Чиновницька ''крыша'' правопорушників

Я давно пишу про те як українське, а точніше "совкове" чиновництво системно, у масштабах держави, турбується про інтереси порушників закону.

Як ще можна оцінювати той факт, що чинний закон дозволяє компенсувати за рахунок порушника закону чи договору (при цьому факт порушення визнано судовим рішенням) витрат на правову допомогу у розмірі не більше 40 відсотків прожиткового мінімуму за годину роботи адвоката?

При цьому враховуються лише години, що їх адвокат провів у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Гонорар, сплачений адвокату за час підготовки матеріалів (а це часто значно більше годин) взагалі ніяк не компенсується.

Таким чином, українська держава дбає про те, щоб порушник закону не сплатив зайвої копійки.

Однак, якщо справа стосується чиновницької кишені, можливі винятки.

Так, державним виконавцям уряд "с барского плеча" відраховував по 2 відсотки стягнутих сум або вартості майна боржника.

Щоправда, після публікації деяких конкретних цифр, суми винагороди було обмежено.

І тепер державні виконавці мають вдовольнятися винагородою у розмірі не більше 200 прожиткових мінімумів (зараз це 308 тисяч гривень).

Таким чином, уряд потурбувався про те, щоб державний виконавець за виконання судового рішення отримав за рахунок боржника 300 тисяч, а от допомогу адвоката, зусиллями якого судове рішення з'вилося на світ, клієнт фактично має оплачувати самостійно.

Чи не тому, що чиновники вважають порушників закону "соціально близьким елементом"?

•   Рубрика: 
• Політика