Адвокатура і Politicus Vulgaris
Шановний Сергій Лямець (блогер, проект Politicus Vulgaris) явно любить адвоктуру не менш безкорисливо, ніж славнозвісний Шура Балаганов гроші.
Його тексти про реформу правничої професії регулярно з'являються на головній сторінці Української правди. Отже, редакція УП чомусь не вважає ті тексти ні замовними, ні опублікованими з корисливих мотивів.
На відміну віж моїх текстів про адвокатські справи, що головної сторінки давно не бачили.
Я, ніде правди діти, особа зацікавлена, адже заробляю на життя не публікацією блогів, а саме адвокатською діяльністю. І тому не можу утриматися від пари слів.
У черговому епічному полотні блогер проекту Politicus Vulgaris продовжує лякати всіх "одіозним законопроектом N9055".
Чим же законопроект такий небезпечний? В останній статті про недоліки законопроекту щось не надто багато сказано.
Все більше про "замглавы Администрации президента".
А законопроект – "одіозний" та й усе.
Ну пише пан Лямець, що "Адвокат не сможет отвести судью или каким-то образом "выказать неуважение" к процессу, все это будет квалифицироваться как "злоупотребление правами".
І проти "одіозного" законопоекту – "самое массовое и реальное адвокатское объединение – это НААУ".
Дивно, адже саме НААУ ще у 2015 році виступила проти того самого "зловживання правами"!
Так і написали:
Адвокати не повинні зловживати у кримінальному провадженні своїми правами та вчиняти дії, спрямовані на зрив процесуальних дій або судових засідань.
Сподіваюся, шановний блогер проекту Politicus Vulgaris знає, що Національна асоціація адвокатів України – не адвокатське об'єднання, а недержавна некомерційна професійна організація.
Членство в НААУ обов'язкове, кожен адвокат приєднався до НААУ не з власної волі, а з волі законодавця.
Тому говорити про "масовість і реальність" НААУ порівняно з добровільними громадськими організаціями як мінімум некоректно.
Але справа навіть не у "масовості і реальності".
В НААУ за останні роки сформувалася потужна бюрократія, яка все щільніше бере під контроль кожного адвоката.
Адвокатура, як виявилося, може вважатися цінним ресурсом, як політичним (наприклад – обрання членів Вищої ради правосуддя) так і суто фінансовим (45 тис. адвокатів мають сплатити у цьому році тільки внесків 1921 грн. кожен).
Обсяг різного роду повинностей (внески, підвищення кваліфікації), а отже і важелів тиску, з кожним роком зростає.
І адвокатська незалежність цілком може перетворитися на фікцію не зусиллями держави, а зусиллями "групи колег".
Пан Лямець правильно пише "Адвокатские свидетельства выдает Национальная ассоциация адвокатов." А хто видає, той може і забрати.
Наскільки українська адвокатура вже зараз є керованою моожна оцінити з перипетій проведння конференцій.
Явно показовим буде і з'їзд адвокатів, що відбудется 15-16 лютого 2019 року подалі від зайвих очей у Львівській області, Сколівський район, село Плав'є.
"Одіозний" законопроект N9055 небезпечний саме для адвокатської бюрократії, оскільки передбачає перезавантеження і переформатування адвокатського самоврядування.
Адвокатура може стати (о, жах) некерованою!
Ну, можливо не назавжди, але на перехідній період точно.
А некерована, тобто, дійсно незалежна адвокатура кому потрібна?
Хіба що клієнтам.
Радив би законодацям (а всі вони є потенційними клієнтами) подумати.
А то ще доведеться готувати ковдри і вчитися в них загортатися.
Бо загортання в ковдру цілком може стати основним і навіть єдиним методом адвокатського захисту.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
