Почали з трьох гривень і зібрали 100+ тонн гуманітарки: чому будь-яка допомога на війні важлива
Сьогодні я розповім, чим і кому Гончаренко центри допомагають під час війни та як долучитися до наших волонтерських ініціатив.
Понад рік тому я заснував мережу Гончаренко центрів, метою якої була доступна освіта для всіх у кожному куточку країни – це відкривало вікно можливостей для дітей, дорослих, літніх людей навіть у маленьких містах. Але прийшла війна. Наше життя змінилося в одну мить, коли пролунали перші вибухи. Зокрема, вибухи у Подільську, на моєму окрузі, у місті, де ми відкрили перший центр нашої мережі. В перший день війни через ворожий обстріл там загинуло 22 людини, декого я знав особисто. Тоді ми прийняли єдине можливе рішення – переформатувати освітні центри у волонтерські хаби, щоб допомагати військовим та біженцям.
Можу впевнено сказати, наш народ неймовірний! Наші волонтери просто не знають слова "неможливо". Усі згуртувались, кожен діє на своєму фронті, щоб дати відсіч окупантам.
Проте часто люди, які не потрапили до лав ЗСУ чи Тероборони хвилюються, що вони роблять недостатньо і питають: "Що я можу зробити, чим можу принести користь країні під час війни, якщо я в тилу?". Я переконаний – кожен має робити те, що він робить найкраще.
Захищати країну можна не лише на передовій. Наша мережа Гончаренко центрів довела це власним прикладом. Тому сьогодні я вирішив розповісти, як долучитися до волонтерства і разом наближати перемогу.
Тож, чим можна бути наразі корисним? Як саме ви можете допомоги:
- організувати збір гуманітарної допомоги: речей, потрібних на фронті та для вимушених переселенців, одягу, продуктів, засобів гігієни.
- працювати руками: плести сітки, шити балаклави, готувати їжу, робити супові набори та сухпаї;
- ділитись знаннями та навичками: проводити лекції, навчання для дітей і дорослих тому, що ти вмієш робити сам;
- надавати психологічну підтримку біженцям, особливо, якщо ти професійний психолог або соціальний робітник;
- запропонувати притулок постійний або тимчасовий для вимушених переселенців;
- перевозити вантажі разом із нашими волонтерами своїм транспортом
- налагоджувати комунікацію з фондами, організаціями та окремими волонтерами в Україні та закордоном;
- перерахувати гроші на допомогу армії та біженцям.
- поширювати інформацію від Гончаренко центрів про потреби наших військових та біженців.
Коли ви визначились, чим ви хочете допомогти, залишається запитання, як це зробити?
Це просто. Знаходьте на сайті Гончаренко центру найближчий до тебе осередок і пишіть нам свої пропозиції повідомленням на сторінці центру в Фейсбуці.
Є ще один важливий момент, на якому я хочу наголосити. Багато людей думають, що банка консервів та 10 грн для допомоги – це недостатньо. Але, повірте, це не так. У нас була історія, коли жінка скинула 3 гривні на картку Гончаренко центру і написала у призначенні платежу, що це все, що в неї наразі є. Та завдяки цій історії ми зібрали бійцям гроші на форму, бо копійка до копійки, як то кажуть. Ми розказали про це і багато людей надихнулися вчинком цієї жінки. І наступними днями ми вже отримали відчутний результат.
Дідусь з Балти приніс нам у місцевий центр два власні біноклі для військових. А це ще 2 пари очей, які так потрібні на передовій.
У Кропивницькому волонтери Гончаренко центру налагодили виробництво супових і борщових наборів та вітамінних сухпаїв для наших захисників та захисниць, щоб у них навіть у військових умовах завжди була можливість поїсти корисної гарячої їжі. Наразі виготовлено понад 1700 пакетів перших страв, кожен на 7 літрів води, а це майже 30 тисяч порцій.
В Сколе жінки в мирний час шили собі сукні, а зараз принесли швейні машинки до центру і шиють балаклави для наших воїнів. Вже виготовлено понад 1 тисячу штук.
Гончаренко центр у Подільську став вузловим волонтерським хабом, через який вже понад 70 тонн гуманітарної допомоги відправлено до гарячих точок. Окрім того, там створили спецзагін "Паляниця" і готують свіжу їжу для військових. У Подільську багато біженців, сім'ї з маленькими дітьми з Харкова, Гостомелю, Ворзеля, Чернігова, Києва та Донецька. Ми забезпечуємо їх речами, дитячим харчуванням, підгузками, засобами гігієни. Бо місцеві знають, що таке вибухи та втрати. Ми стали однією великою родиною, яка не лишає один одного в біді. Ось в чому наша сила, і ось чому нас не подолати.
Разом переможемо!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
