Порушення РФ Конвенції про геноцид в Україні: незалежний правовий аналіз New Lines Institute
Вийшов звіт New Lines Institute: росію де-факто звинуватили в геноциді. Чому це надзвичайно важливо? Бо зараз саме до таких експертів дослухаються як жителі західних країн, так і їх влада. Ось посилання на оригінал, тут я даю переклад ключових тез звіту.
Цей звіт – незалежне розслідування того, чи несе відповідальність Росія за порушення Конвенції про геноцид під час вторгнення в Україну. Зроблено наступні висновки.
1. Є підстави вважати, що РФ несе пряму відповідальність за (1А) пряме та публічне підбурювання до геноциду та (1Б) перелік звірств, з яких можна зробити висновок про намір знищення української нації;
2. Існує загроза геноциду в Україні, що запускає юридичне зобов'язання всіх держав запобігти цьому.
Українська нація визнається всередині країни, на міжнародному рівні та явно Росією у офіційних міждержавних відносинах. Тож вона захищена Конвенцією про геноцид.
Відповідно до ст. III Конвенції про геноцид, пряме публічне підбурювання до вчинення геноциду є окремим злочином. Незалежно від того, відбувається після цього геноцид чи ні.
Росія взялась за підбурювання до геноциду:
- Вона заперечує існування української ідентичності. Цим займаються високопоставлені російські чиновники та власне держава. В ЗМІ неодноразово заперечували факт існування окремої нації та мали на увазі, що кожен ідентифікуючий себе як українець – або нацист, або загроза єдності РФ. А отже, заслуговує на покарання. Заперечення існування національних груп є показником геноциду, згідно з позицією ООН щодо оцінки ризику масових звірств.
- Дзеркальні звинувачення (Accusation in a mirror) є потужною, історично повторюваною формою підбурювання до геноциду. Агресор звинувачує потрібну групу в плануванні чи скоєнні певних вчинків – тих, що сам планує проти неї, показуючи передбачувану жертву як екзистенційну загрозу і роблячи насильство проти них необхідним "захистом". Президент Росії Володимир Путін та російські чиновники зробили саме це, створивши привід для вторгнення в Україну на абсолютно неправдивому твердженні: начебто Україна вчинила геноцид чи нищила мирне населення на підтримуваних РФ сепаратистських територіях.
- "Денацифікація" і дегуманізація. Російські чиновники та державні ЗМІ неодноразово посилаються на "денацифікацію" як на одну з головних цілей вторгнення – широко описують українців як недолюдей ("зомбованих", "звірів" або "підпорядкованих"), хворих чи заражених ("бруд", "безладдя") або екзистенційні загрози та втілення зла ("Нацизм", "Гітлерюгенд", "Третій рейх"). Ця риторика використовується, аби зобразити значну частину чи ціле покоління українців як нацистів та ворогів, роблячи легітимними цілями для знищення.
- Українців показують як екзистенційну загрозу. Організована Росією кампанія з підбурювання прямо пов'язує сучасне вторгнення з битвами СРСР проти нацистської Німеччини у Другій світовій війні. Так посилюється вплив пропаганди на російське суспільство з метою вчинення масових звірств та їх виправдання. 5 квітня 2022 року заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв написав: "Перетворившись у Третій рейх... Україну спіткає та сама доля... чого вона заслуговує! Ці завдання неможливо виконати миттєво. І вони будуть вирішуватися не лише на полях битв". За день до дня перемоги СРСР над Німеччиною президент Путін надіслав підтримуваним Росією сепаратистам телеграму з твердженням, нібито росіяни борються "за звільнення своєї рідної землі від нацистської бруду" та обіцянкою, що "перемога буде нашою, як у 1945 році". Російська православна церква публічно підтвердила цю історичну паралель і високо оцінила боротьбу Росії з нацистами.
- Російська влада заперечує злочини та винагороджує військовослужбовців, підозрюваних у масових вбивствах в Україні. Це дає змогу солдатам вчиняти, а російській громадськості – виправдовувати подальші звірства. Органи влади здатні безпосередньо підбурювати громадськість, посилюючи свою пропаганду через контрольовані медіа та сувору цензуру щодо військових тем. Рупорами підбурювальної пропаганди є впливові політичні, релігійні та державні ЗМІ, включаючи самого президента Путіна. З'являється все більше доказів того, що російські солдати усвідомили державну пропагандистську кампанію і цілковито повторюють її зміст.
Зафіксовані такі заяви солдатів:
1. Ппогрози зґвалтувати "кожну нацистську повію"
2. "Полювання на нацистів"
3. "Ми звільнимо вас від нацистів"
4. "Ми тут, щоб очистити вас від бруду" (після публічної страти)
...та інші схожі заяви.
Що відрізняє геноцид від інших злочинів – так це "намір знищити (повністю або частково) певну групу як таку". Цей намір може бути пов'язаний з державою на основі свідчень загального плану, або може бути виведений із систематичної моделі вчинків, спрямованих проти жертви. П'ять актів, що можуть вказувати на подібні наміри:
- вбивство
- заподіяння серйозної шкоди
- навмисне заподіяння фізично руйнівних умов життя
- введення заходів запобігання народженню та примусове переведення дітей до іншої групи
План геноциду. "Генеральний план" хоча б частково знищити українську національну групу може трактуватися як підбурюванням до геноциду, що стимулює нинішнє вторгнення, так і методами, які наводять на думку про військову політику.
Геноцидна модель знищення українців виглядає так:
Масові вбивства. Розслідування встановило, що російські війська системно арештовували українських мирних жителів та влаштовували масові розстріли на окупованій території. Методи вбивства мають певну закономірність: зв'язані руки, катування, постріли в голову з близької відстані. Добре задокументована різанина в Бучі може свідчити про послідовну тактику, яку застосовують російські війська на окупованих територіях. Кількість масових поховань у підконтрольних Росії районах швидко збільшується, що задокументували слідчі та супутникові знімки. Повний масштаб вбивства не буде відомий, доки не буде забезпечено доступ до місць, нині перебуваючих під контролем російських військ.
Умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори. Російські війська постійно атакують укриття та шляхи евакуації з точністю, що вказує на військовий наказ. Вбивають та захоплюють мирних жителів в облозі чи окупації.
Обстріли житлових районів (не вибіркове). Російські збройні сили широко застосовували зброю масового ураження або касетні боєприпаси, спрямовуючи їх на густонаселені райони як мінімум у восьми областях України.
Російські військові облоги. Навмисне створення небезпечних для життя умов. Бомбардуючи українців в обложених районах зсередини та ззовні, російські війська одночасно й свідомо створили їм небезпечні для життя умови.
Руйнування життєво важливої інфраструктури. Російські війська діють за подібною схемою, оточивши українські міста: спершу завдаючи ударів по джерелах водопостачання, електроенергії та зв'язку, потім по медичних установах, зернових складах та центрах розподілу допомоги, що також нагадує елемент військової стратегії та політику навмисного нанесення фатальних умов для мирного населення. Ці скоординовані дії спрямовані на позбавлення українців основних потреб і їх блокаду в руйнівних умовах. В свою чергу, це показує, що облоги розраховані на фізичне знищення населення.
Знищення медицини. Станом на 25 травня Всесвітня організація охорони здоров'я задокументувала 248 російських атак на заклади охорони здоров'я України.
Голод як зброя. Російські війська знищують чи вилучають предмети першої необхідності, гуманітарну допомогу та зерно. Наразі вони або знищили, або захопили величезні запаси зерна. Неодноразово блокували або забирали гуманітарну допомогу та заважали евакуації мирних жителів, використовуючи голод як зброю війни.
Умови утримання. Російські війська тримають "арештованих" українців в місцях, де вони позбавлені основних потреб. Це часто призводить до смерті від задухи або голоду.
Зґвалтування та сексуальне насильство. Регулярні повідомлення про сексуальне насильство та зґвалтування на окупованих територіях свідчать про поширену та систематичну модель: групові зґвалтування, зґвалтування в будинках чи притулках, зґвалтування батьків у присутності дітей і навпаки.
Примусове переселення українців. Російська влада повідомила про переселення понад мільйона людей з України до Росії з початку вторгнення, у тому числі понад 180 000 дітей. Біженці та чиновники повідомляли, що їх переміщали силою або загрожували її застосувати. За словами українських чиновників, російське законодавство реформується, аби пришвидшити усиновлення дітей з Донбасу – а українські діти, примусово депортовані до Росії, змушені вчитись російською. Примусове перевезення українських дітей до Росії є актом геноциду згідно Конвенції про геноцид.
Намір знищити українську націю. Вважалося, що намір знищити групу "частково" вимагає націлення на значну чи помітну частину народу. Однак поріг масштабу звірств, спрямованих проти українців, варто оцінювати відносно сфери діяльності або контролю Росії. Російські війська залишили слід зосередженого фізичного знищення після відступу з окупованих територій. Це масові страти (характерні постріли з близької дистанції), катування, руйнування критично важливих об'єктів інфраструктури, зґвалтування та ін.
Вибіркове націлювання на українських лідерів або активістів для насильницьких викрадень та вбивств є додатковим свідченням наміру щодо знищення українського народу, оскільки ці публічні фігури є символом своєї національної групи та важливі для її виживання.
Обов'язок запобігати геноциду. Держави мають юридичне зобов'язання запобігати геноциду, як тільки вони усвідомлюють його серйозну загрозу чи ймовірність. Поріг, чітко встановлюється в цій доповіді, був досягнутий. Тепер це не можна заперечувати на державному рівні. Конвенція про геноцид накладає мінімальне юридичне зобов'язання на держави: треба вживати тих дій, які допоможуть запобігати геноциду та захистити громадян України від його неминучої загрози.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
