Моє різдвяне побажання
Це мій перший блог після трьох місяців перебування в Україні. Спочатку я думала, що буде складно обрати першу тему, проте найбільш важливим питанням сьогодні є голосування за Державний бюджет на 2016 рік та зміни до Податкового кодексу України. Наприкінці складного та напруженого року народні депутати мають прийняти надзвичайно важливе рішення: або підтримати варіант, запропонований українським урядом, та виконати вимоги МВФ, або ж відмовитися, ризикуючи втратою міжнародної допомоги та підтримки, яка так потрібна Україні.
З моїх розмов з народними депутатами та урядовцями стало очевидно, що думки в Україні кардинально різняться. І мені зрозуміло чому – обидва пакети законів вимагатимуть заощадливості та ефективного використання коштів, і це може бути подекуди болючим. Зміни до Податкового кодексу означатимуть, що комусь доведеться платити більше податків. Насправді, частина тих, хто матиме платити більше, є саме тими, хто і має це робити – адже законодавство прагне, серед іншого, покращити систему оподаткування у цій країні, яка намагається модернізуватися та адаптуватися до стандартів ЄС. Дехто боїться, що збільшення податків означатиме більше можливостей для корупції. Ми це розуміємо, і саме тому Велика Британія багато працює з нашими українськими партнерами для подолання корупції.
У Великій Британії ми маємо прислів'я, що індики не голосують за Різдво (не подумайте, це не образа). Зрозуміло, що ті, хто не хоче платити більший податок не будуть у захваті та не голосуватимуть за вищі ставки та більш ефективне оподаткування. Проте якщо поглянути на це питання у ширшому контексті, то йдеться про набагато більше ніж податок для індивідуального робітника чи компанії. Україні треба впорядкувати свій бюджетний баланс -гроші мають як надходити, так і витрачатися з державної казни. Я розумію, що Уряд намагається це зробити у межах зобов'язань перед МВФ, які серед іншого передбачають зменшення дефіциту бюджету на 3.7%. На ділі це означає скорочення витрат та підвищення доходів, що може бути болісним кроком у найближчому майбутньому.
Але уявіть це питання в довгостроковий перспективі: народні депутати не голосують за Державний бюджет та поправки до Податкового кодексу, ставлячи під загрозу програму МВФ. Це означатиме ризик для України втратити не тільки $1.7 млрд наступного траншу від МВФ, але й додаткових $600 млн макро-фінансової допомоги від ЄС. Не кажучи вже про наслідки для ринку та тиск на гривню. Це може, по суті, нівелювати досягнуті важкою працею успіхи зі стабілізації економіки, які є зараз. Україна не може собі дозволи втратити це фінансування в той момент, коли Росія посилює торговельні санкції.
Безумовно, йдеться не лише про гроші, але й про репутацію України в світі. За цього уряду Україна дотримувалася програми МВФ значно довше за всі інші уряди. Довіра та впевненість в Україні зросла, там само як і міжнародна допомога. Звіт про безвізовий режим минулого тижня є доказом цього.
Якби я могла загадати одне різдвяне бажання, я б попросила усіх народних депутатів пам'ятати про довгостроковий розвиток і достаток українського народу під час ведення переговорів та голосування в парламенті цього тижня. Безумовно, це рішення самих депутатів, а я в Україні лише гостя. Але я як посол приїхала в Україну, щоб побачити, як ця країна стає успішною та забезпечує безпечне, надійне та заможне майбутнє, на яке заслуговують її громадяни. Ця подорож не буде простою, але обрані вами представники мають шанс радше рухати країну вперед, аніж ризикувати повернути її у минуле.
