Життя після самміту
Україна втратила шанс на швидку інтеграцію з Євросоюзом. Що робити?
Самміт Україна-ЄС міг стати рубіжним для країни. Після 20 років геополітичних поневірянь Україна отримала шанс зафіксувати документально свій стратегічний ціннісний вибір. І тим самим поставити крапку в дискусіях про участь у імперських проектах на кшталт Митного чи Євразійського союзу.
Рік тому для цього були усі передумови. У Києві та Брюсселі не сумнівалися, що угоду про асоціацію з ЄС буде підписано. Але за рік українська влада зробила стільки помилок, що Євросоюз не зважився ані підписати, ані навіть парафувати текст угоди. Двері не замкнено, але щільно прикрито.
Замість реального й цілком досяжного стратегічного прориву влада поставила країну перед новими загрозами, випробуванням на міцність.
Парафувати текст угоди можна через кілька місяців. А от з підписанням буде пауза, як мінімум до завершення в Україні парламентських виборів, а далі – залежно від їх ходу і результату. Та й підписання угоди – це лише перший крок: не один рік піде на її ратифікацію парламентами країн ЄС.
Гальмування відбулося через Україну, влада якої зневажає принципи і цінності демократії.
Європу теж штормить. У пожежному порядку доводиться рятувати зону євро і підтверджувати дієздатність ЄС в умовах кризи. Найближчими роками в центрі уваги європейців будуть внутрішні проблеми. Попереду вибори, які призведуть до зміни урядів якщо не в усіх, то в більшості країн Євросоюзу. Та й Росія може впливати на позицію ключових країн ЄС, перешкоджаючи європейській інтеграції України. У європейській політиці стосунки з нашою країною відійдуть на третій план: це об'єктивно і неминуче.
Як Україні пережити цю паузу? Які фактори будуть визначальними?
Головний зовнішній фактор – Росія. Якщо в обмін на "дешевий" газ РФ змусить Україну вийти з Європейської енергетичної хартії, то про інтеграцію у ЄС доведеться забути. Якщо Україну втягнуть до Митного союзу, рублевої зони або Ташкентського договору, нам доведеться забути і про європейські цінності.
Тому відносини з Росією Україна повинна будувати на основі взаємної вигоди, рівних прав і збереження суверенітету. Для цього переговори з Москвою маємо вести строго в рамках Конституції України і головне – прозоро, інформуючи своїх громадян і партнерів у ЄС.
На європейському напрямі Україні треба відновити довіру. Слова не працюють – потрібні дії влади і громадян.
Що робити владі, детально розписано на 1800 сторінках проекту угоди з ЄС. Увійде влада в береги? Встане на рейки європейських стандартів? Не думаю. Але суспільство може її змусити – якщо буде громадянським і відповідальним.
На самміті лідери ЄС вказали на "больові точки" України: свобода слова, справедливий суд, чесні вибори, прозора влада, права громадян, зокрема на акції протесту. Але, скажемо прямо: європейці замість нас не впроваджуватимуть і не захищатимуть стандарти демократії.
Подивімося на Україну очима Європи. У країні масова корупція? Громадяни самі платять хабарі. Цензура у ЗМІ? Переважна більшість журналістів мовчать. Лідерів опозиції кидають за ґрати. Вийшли сотні тисяч партійців протестувати перед СІЗО? "Рєшали" і "смотрящі" нахабно відбирають власність? Бізнес мовчки віддає. Президент змінює на свою користь Закон про вибори? Опозиція дружно голосує "за". Країну позбавляють європейської перспективи, здають національні інтереси: де протести громадян? Виключення лише підтверджують правило...
У 2012 році на порядку денному України бачу три завдання, ключові з погляду майбутнього країни і перспектив співпраці з ЄС.
Перше. Зберегти державність і суверенітет, вистояти на переговорах з Росією, не дозволити перевести Україну до категорії failed states.
Друге. Не допустити згортання демократії за критичну межу, за якою – страх. Вистояти бізнесу: він основа і надія середнього класу. Розвивати структури громадянського суспільства, усім разом відстоювати права, захищати демократичні свободи і цінності.
Третє. Кардинально оновити політичну еліту. Парламентські вибори мають стати політичним "Х-фактором", який приведе в політику нових людей, лідерів з новими ідеями і цінностями. Країні потрібні не "політичні тварини", а моральна і адекватна викликам часу політична еліта – переконлива альтернатива владі.
Україна витримає випробування на міцність, якщо громадяни зрозуміють, що поставити "галочку" за європейський курс в анкеті соціологів – цього мало. Демократію доведеться захищати, щоби країна не звернула у тупик диктатури.
журнал FORBЕS, січень 2012
Більше інформації на сайті www.grytsenko.com.ua
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
