Героїзм солдат на фоні зради високих начальників...
Герої-кіборги, яким Президент наказав обороняти Донецький аеропорт, не знали, що той же Президент погодив передачу аеропорту ворогові ще 19 вересня, понад чотири місяці тому. А ті, хто загинули – уже й не дізнаються. Вічная їм наша пам'ять!
Президент про зрадницькі домовленості мовчав, міністр Клімкін щось не надто непереконливо заперечував... І от тепер факт домовленостей про передачу Донецького аеропорту під контроль терористам підтверджено документально: дотепер прихований від громадськості Додаток до Мінських домовленостей виявили і оприлюднили журналісти "Дзеркала тижня". Нанесені на карту, погоджені 19 вересня і скріплені підписами у Мінську, координати лінії розмежування чітко свідчать: Донецький аеропорт має перейти під контроль терористів.
За що усі ці місяці там тяжко страждали і гинули наші солдати? Хто ще, крім Президента, із вищого політичного і військового керівництва знав про ці домовленості, але так само злодійкувато промовчав і не віддав відповідного наказу солдатам: якщо вже вирішили здати аеропорт ворогові, то мали би хоча б подбати про життя своїх солдат – відвести їх звідти, з-під вогню, не кидати у безцільну бійню, тим більше без належного забезпечення і підкріплення резервами?! Хто і яким чином за все це відповість? Втім, доки у прокуратурі Ярема і яреми, риторичне питання...
Ми з Вами знаємо твердо: донецькі кіборги – герої нашої країни! І ті, хто загинули в тяжких боях, і ті, кому вдалося вийти з них живими. Героями вони увійдуть в Історію України! А от якими словами, поряд з подвигом кіборгів, Історія України опише дії, бездіяльність, цинізм, підступність і жорстокість їхніх високих начальників, включно з Верховним головнокомандувачем? Сподіваюся, вірними і справедливими словами...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.