Повідомлення неповне – має бути його логічне завершення
Генштаб повідомляє: Диверсанти намагалися прорватися в тил Об'єднаних сил, загинули двоє українських військових...
Це не хроніка 2014го – це сьогодні, грудень 2019го, за тиждень до "мирного саміту" в Парижі.
Путін хоче миру – хтось у те ще вірить? Путінське припинення вогню, з продовженням ЩОДЕННИХ обстрілів наших позицій – це бажання миру? Що ще має витворити Путін, щоб не було ілюзій?
Не розумію, навіщо той саміт так гаряче випрошувала/прискорювала українська сторона. Адже коню ясно: то буде не Париж – буде Мінськ-3, з черговими лицемірними рукопотисканнями з ворогом, черговими дискусіями в одну лузу (один проти трьох) і черговим месиджем по приїзду "мы потерпели очередную победу"...
Пора нарешті усвідомити: Путін наших слабкостей і прохань/умовлянь – не сприймає. Так само як і його подільники в ОРДЛО. Вони сприймають силу і тільки силу. Порушення ворогом режиму тиші дає нам в усіх сенсах легітимне право таку силу застосувати.
Яким чином? А таким, щоб після повідомлення Генштабу про загибель двох наших солдат наступним реченням ішло інше повідомлення того ж Генштабу: "У відповідь на ворожу атаку, Об'єднані сили нанесли потужний вогневий удар по ворожих позиціях, внаслідок удару ворог втратив 20 військових, Україна і надалі даватиме рішучий відсіч в разі порушення ворогом режиму тиші".
Саме такий месидж, твердий і переконливий, справедливий і легітимний, з двох частин "ворожа диверсія – вогневий удар у відповідь" мають чути наші солдати і наше суспільство, наші партнери і наші вороги – щоразу, коли під прикриттям розмов про "мирний саміт" ворог продовжує підступно вбивати наших солдат.
Тоді це все недарма. Тоді й лише тоді з'явиться шанс на дійсно "мирний саміт".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.