Залізна леді не за ''Залізною завісою''. Як британці сприймають смерть Тетчер

Щойно з'явилося повідомлення про смерть Маргарет Тетчер, я запитала у британського журналіста, чого очікувати. Той прогнозував суперечки про те, чи гідна екс-прем'єрка державного похорону. У Великій Британії така церемонія передбачена лише для членів королівської родини. З державними почестями ховали єдиного очільника уряду – Вінстона Черчіля. Однак, на відміну від Тетчер, той герой однозначний – переміг у війні.

Журналіст зауважив, що попри нелюбов до Тетчер більшості населення, її опоненти швидше за все заспокояться, не зловтішатимуться, а газети розповідатимуть про особливу роль в історії єдиної в британській історії жінки прем'єр-міністра. Соратники Тетчер з консервативної партії застерігли одразу: будь-яка критика екс-лідерки сприйматиметься, як неповага до родини померлої.

Виявилося правило "про мертвих або добре, або нічого" Тетчер не стосується. Так само, як не стосуються кліше на кшталт "її можна любити, можна ненавидіти, але не можна не захоплюватися та не поважати." Тетчер була найяскравішим політиком другої половини ХХ-го століття, але в Британії чимало тих, хто і не захоплюється, і не поважає.



Стримані заголовки "Та, що змінила історію" перетворилися на "Та, що розділила країну", "Розділяла після життя, розділяє й після смерті", змінилися на "Кимось улюблена, кимось ненависна" і згадки про те, що англійська футбольна ліга відмовилася вшановувати смерть колишньої лідерки хвилиною мовчання. Дійшло й до публікацій фото графіті з написами: "Гори у пеклі", "Відьма померла", а також репортажів зі святкування в окремих регіонах країни, зокрема в Шотландії.



Консервативні видання таки закликали своїх читачів надсилати чинному прем'єрові Камерону прохання організувати державні похорони.



Звісно, вистачає й політкоректних заголовків. У таких матеріалах насамперед йдеться про особливу силу волі, віру у неможливе. Та вони не настільки чіпляють, як украй категоричні цитати відомих діячів, в тому числі й політиків: "Те, що Тетчер померла не має значення. Найгірше, що вона народилася" або "У всьому поганому, що існує в Британії сьогодні винна вона" з вуст колишнього мера Лондона Кена Лівінгстона.

Тоді, як світові ЗМІ писали стандартні присвяти про "Прощання з іконою", радіоведучі, які брали коментар про те, як Лондон сприймає смерть Тетчер, кілька разів перепитували, чи варто бути такими критичними. Журналіст повинен надавати слово усім, однак не зобов'язаний створювати штучний баланс, якщо той не відповідає дійсності.



Так, шанувальники Тетчер приходять до її будинку, віддати шану. Це не означає, що у жалобі вся держава, як це було, коли загинула принцеса Діана."Жінка без серця", як називали Тетчер, навряд чи могла стати "Королевою сердець". Зізнаюся, що сама здивувалася, прийшовши до будинку Тетчер у Белгравії у день її смерті, і нарахувала біля порогу не більше 50 букетів.



Будинок Маргарет Тетчер у фешенебельному та дуже спокійному районі  Белгравія у центрі Лондона.

Річ у тім, що у самій Британії Маргарет Тетчер ніколи не була по-справжньому популярною. Її підтимка не перевищувала 44% виборців. Її перевага – у відсутності гідних конкурентів.

У часи Холодної війни вважалося, що лідер зобов'язаний бути безкомпромісним, а її міць і готовність "йти по трупах" вражала. Тоді як у сьогоднішній політиці шанують "м'яку силу", уміння прислухатися, а культ егоїзму й зневаги до слабших видається пережитком минулого.

Щоправда колеги Тетчер усупереч громадській думці додають, що "баронеса була дуже доброю людиною. Справді доброю." Принаймні так під час зустрічі у Британському парламенті мені відповів депутат від Консервативної партії Джон Віттінгдейл, який був її політичним радником. Про досвід роботи з прем'єркою він додав: "Мені було 28 років, коли я потрапив до неї на роботу. Було лячно. Маргарет Тетчер була настільки переконливою, так надихала, що за усі мої погляди сформувалися ще тоді і майже не змінилися. Водночас, Тетчер була вкрай вимогливим керівником. Її всі боялися."



За що?

Консерватори цінують Залізну Леді за жорсткість у проведенні реформ після економічної кризи. Ліберали ненавидять за те, що прем'єрка підтримувала великий бізнес й підірвала основи соціальної держави, від чого досі не може оговтатися частина населення. Мешканці СРСР добре знають про боротьбу з шахтарями, але британці назвуть десяток сфер. Згадають і спроби знищити місцеве самоврядування і державний тиск на "Бі-Бі-Сі".



Останні роки через хворобу Маргарет Тетчер через хворобу майже не спілкуватися з медіа і вкрай рідко бувала на публіці

Питання полягає не в тому, чи варто було проводити реформи, а в тому, що Меггі не зважала на "побічні ефекти", такі як два мільйони викинутих на вулицю людей. Зміни могли б бути не настільки жорсткими. Тетчер на 23% знижувала податки для найзаможніших і в той самий час скасовувала безкоштовне молоко для молодших шкіл, яке не було великим тягарем для державного бюджету. Дрібниця? Але її запам'ятали. Найголовніше, на відміну від решти політиків вона навіть не намагалася виглядати людянішою: "Для мене не існує такої речі, як суспільство. Є лише окремі люди: жінки й чоловіки".

Окрема історія міжнародна політика Тетчер: чи це підтримка апартеїду в ПАР, чи протистояння з Європейським Союзом, який британка називала "Брюсельським царством", чи безглузда, але кривава війна за Фолклендські острови, що коштувала життя 649 аргентинцям та 255 британцям.

Так вже сталося, що пострадянський світ, чи не єдиний регіон, де до Тетчер ставляться з великим пієтетом і навіть зачаруванням. Британці воліють уточнювати, що ім'ям "Заліна леді" Меггі нагородили радянські журналісти з агенції ТАСС.

Звісно, Тетчер цінують за критику комунізму. До того ж ворог нашого ворога – наш друг. Можливо, Тетчер стала популярною у СРСР, тому що у часи перебудови харизматична жінка виявилася чи не найяскравішим західним політиком. А значить просто не могла стати іконою. А якщо ікона не ідеальна, про іншу сторону краще не знати. Дивно те, що й через 20 років чимало хто в Росії й Україні досі дивиться на Тетчер немов крізь "Залізну завісу", що вкотре показує наскільки відрізаним від західного лишається наш інформаційний простір.

"Що я відчув, дізнавшись про смерть Тетчер? Нічого. Померла просто жінка. Тетчер-політик померла двадцять років тому. По-справжньому британці святкували, коли вона заявила про свою відставку," – говорить ще один знайомий британський політичний журналіст. Насправді ж така думка чи не найкраще демонструє, як ставляться до смерті Залізною Леді самі британці.

Тоді як інформацію про смерть прем'єрки з перших шпальт витіснили повідомлення про вміст конячого м'яса у продуктах з яловичиною.



Знову про Тетчер заговорять за тиждень: наступної середи у день похорон. Хто знає, чи востаннє. Швидше за все світові медіа, в тому числі й українські, заслужено назвуть її чи найважливішим політиком минулого століття. Не виключено, що поставлять в один ряд, наприклад, з Нельсоном Манделою, котрого сама Тетчер за життя називала "терористом".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.