Плагіатор очолить Київський університет?
Вчорашній день став для мене справжнім моральним стресом через події в моїй alma mater – Київському університеті ім. Шевченка. Мені боляче й соромно. Одіозного Скопенка прибрали (в правові аспекти не занурююсь, це для юристів), а на його місце намітили колишнього помічника Скопенка, нині академіка Литвина. Про Литвина-спікера і політика тут не говоримо. Оскільки він може очолити провідний вуз, говоримо про нього як науковця. Про кандидатську дисертацію на тему "Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966-1975 рр.) " говорить не будемо. Мало що писалось в ті роки істориками КПРС.
Після того було написано чимало. Автор має розум, освіту, добре перо. От і викладав би власні думки. Так ні, неодноразово ловиться на "запозиченнях", тобто плагіаті. Про перший відомий мені випадок я написав приватний лист Литвину (тоді ще доценту) у 1992 р. Думалося, може надалі не трапиться, особливо коли Литвин перетворився на публічного діяча. Але потім були міжнародні скандали, плагіат у віце-президента Фонду Карнегі, у відомих українських істориків Олексія Толочка і Наталі Яковенко, про що дізналася міжнародна аудиторія одного із найінтелектуальніших українських видань – "Критики". Останній випадок, про який стало відомо, трапився два місяці тому – "запозичення" із інтерв'ю Сергія Капіци "Известиям". І які ж висновки робить Литвин? Та ніяких. Як з гуся вода.
Студентам екзаменаційна комісія не пробачає, якщо вони не вміють зробити у дипломі правильний бібліографічний опис. А Литвин ставить на тритомнику документів своє прізвище, хоча студенти вже знають, що така людина є не автором, а упорядником. Академік Литвин цього не знає. Нахабство не знає меж.
На жаль, морального очищення суспільства після помаранчевої революції не відбулося. Це породжує зневіру. І це найгріше. Ця сфера не є економікою, не є постачанням енергоресурсів. Але може моральне очищення якраз і є найважчим.
Чим керувався Ющенко? Притягнути Литвина на свій бік? Цілком можливо. З цього приводу уже висуваються різні версії. Але для чого ставити на посаду, яка передбачає виховання молоді?
Литвин – це символ того, що наука стає номенклатурною, де посади купуються і продаються, де тепер діють за принципом "ти – мені, я – тобі". Як можна вчити студентів? Ото приклад для молоді! Як можна їй пояснювати, що плагіат має каратися, що дипломи, дисертації не можна покупати, що корупція також має каратися. Мовчали академіки, соромливо ховали очі, обираючи Литвина академіком після міжнародного скандалу, мовчали наукові інститути, якими він опікується в ролі віце-президента НАН України, мовчить команда Ющенка. Мовчать журналісти.
Чи будуть мовчати студенти і професура Київського університету?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.