Знизити градус
Маємо навіть не 10 днів. Інтереси країни диктують, що до саміту Україна-ЄС 9 вересня лідери країни мають якщо не розв'язати кризу, то принаймні продемонструвати, що вони почали рухатися в цьому напрямку. Інакше, грош ціна заявам про європейську інтеграцію.
Якщо відкинути (або хоча б стримати) емоції і амбіції і тверезо прораховувати варіанти, то прагматичні компроміси ще можливі. Але виникає проблема збереження обличчя для кожної сторони. Це важко зробити, оскільки вже наговорено багато чого. Зрозуміло, що зараз продовжується гра м'язами: ах, ви нам так, а ми вам так. Це може бути частиною гри до майбутніх торгів. Але "нам не дано предугадать как слово наше отзовется". Чим довше триватиме обмін влучними заявами і уколами, тим менше шансів на можливість "збереження обличчя" і тим більше – на ескалацію сценарія "стінка на стінку". Тому важливо знизити градус дискусії. І це стосується не тільки лідерів, а й представників їхніх команд.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
Да, поэзия Германа Истокова – это сила.
В мирных избах свет уж не горел,
Вёлся тихо-тихо из Цхинвали
Мирный осетинский артобстрел.
Ничего беды не предвещало
Для кремлелюбивых осетин,
Но уже расправил своё жало,
Оборзев, подонок, бля, грузин.
Вдарили коварные винтовки
По российской мирной стороне!
Бойня! Хаос! Смерть! Бомбардировки!
Геноцид! Осетия в огне!
Залпы беспощадно громыхнули -
Никого грузины не щадят!
И детишек малых каждой пулей
Убивало штук по пятьдесят.
И дома взрывались как снаряды,
Не дождавшись камеры "Вестей",
А грузин безбожные отряды
Добивали раненых детей!
Но они наш стержень не согнули,
И уже геройски за собой
Лейтенант Кокойты вёл на муле
Горстку православных в смертный бой!
Шли вперёд защитники Цхинвали,
И от взрывов ночь казалась днём,
Падали, вставали, умирали
Под С-200 яростным огнём!
Полегли геройские ребята, -
Пахари, водилы, доктора.
Лишь Кокойты с маленьким отрядом
Смело продержался до утра.