"Мочилово" замість свободи слова
Словесна дуель між Президентом і прем'єром переросла цього вікенду у відкриту війну. Пролунали "характеристики", які виходять за межі цивілізованого дискурсу. Сумно.
Однак сумно не тільки через ворожнечу лідерів країни. Сумно і через те, що в ЗМІ ми вертаємось до практики 2004 р., коли канал, який претендує на звання "головного каналу країни" в підсумковій передачі, яка претендує на звання аналітичної, весь час присвячує нищівній критиці лише одного політика. Президент, Янукович, Фірташ і "примкнувшый к ним" ведучий – всі довбають в одну точку. Безумовно, дії уряду мають піддаватися критиці, у тому числі і жорсткій, якщо хочете – й нищівній. Але іншої точки зору, бодай її дещиці, на каналі не було представлено. Стилістика нагадувала сумнозвісні "п'ятихвилинки ненависті". У своєму блозі Сергій Лещенко пише про те, що "Свобода" Шустера також підігравала Тимошенко. Але там хоча б була полеміка, опоненти, аудиторія, яка оцінювала переконливість сторін. "Інтер" навіть не намагався виглядати об'єктивістським, він просто ліг під свого власника (хоча такі дії дають зворотній ефект). Коли я дивився "Інтер", мені було соромно за канал. Гадаю, що це почуття насправді поділяли і багато працівників каналу. Яка свобода слова? Це просто повернення в 2004 р.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
