Ще раз про "пропозиції" Януковича (інтерв'ю "Громадському радіо")
У вчорашньому пості я писав про "пастку для опозиції". Детальніше про це в інтерв'ю, запис і текст якого є тут . Попри назву "Відставка Януковича – найкращий варіант", я насправді говорю про різні можливості політичного виходу із кризи, але, звичайно, за умови реального бажання регіоналів, а не імітації переговорів. Підкреслення мої:
Олексій Гарань, політолог, професор кафедри політології Києво-Могилянської академії – про пропозицію Януковича, від якої відмовилася опозиція.
При мікрофоні – Ірина Славінська.
Повний текст розшифрувала – Марія Максименкова
ГР: Отже, пане Олексію, сьогодні парламентська опозиція отримала таку, з виду, дуже спокусливу пропозицію від переговірників Віктора Януковича про нові посади і про нові умови, на яких може далі розвиватися ситуація і ви написали блог на УП про те, що на це не можна погоджуватися. Чому ви так написали?
Гарань: Ну дивиться, значить, я думаю, що, можуть бути, звичайно, переговори і можна домовлятися про щось, але мають бути по-перше, реальні гарантії і реальні кроки. Давайте почнемо з того, що те, що наобіцяв Янукович, воно все, по-перше, воно відкладається в часі, по-друге, це якісь паліативи, по-третє, це...ну, наприклад, він говорить: "ми поліпшимо закони". Закони було прийнято в антиконституційний спосіб, значить, вони мають бути скасовані. Потім, розумієте, коли він, наприклад, говорить: "Ну я призначу прем'єра і віце-премєра", да? За нинішньою моделлю конституції він як призначить, так може їх зняти без згоди Парламенту, тобто, ніяких гарантій немає. І головне, вони вимагають, щоб були звільнені не тільки Грушевського, а і Майдан, і будівлі, так? Я думаю, що це абсолютно зрозуміло, що на це іти не можна. Я думаю, що навіть, якщо буде угода з Януковичем і буде сформований Уряд поки силові структури не контролюються дійсно чесними і відповідальними силовиками, яких в свою чергу контролює громадянське суспільство, звільняти не можна, тому що це наш той інструмент, який зрештою спиняє Януковича. Тому мені здається, що, і ми почули, власне, від лідерів опозиції, що важкі переговори будуть продовжуватися, і це відповідальна позиція. Але потрібно, щоб виконувалося, щоб деякі речі мінімальні були виконані, зокрема, скасування цих законів. Сказано, що необхідне негайне звільнення всіх заарештованих, всіх, хто зараз ув'язненний за звинуваченнями у зв'язку з останніми подіями, часто липовими, абсолютно безглуздими звинуваченнями. Як ми побачили по вчорашньому рішенню Оболонського суду, коли засудили не "Беркут", який бив, а засудили тих, кого побив "Беркут". Ну, це не вперше у нашій країні. Тому, мені здається, що зараз треба вимагати від Януковича не тягнути до вівторка, а вимагати реально те, що він може зробити вже зараз і зробити самостійно. Не чекаючи вівторка і не перекладаючи відповідальність на парламент, а тим більше на Опозицію.
ГР: А як по -вашому, пане Олексію, чи вдасться Опозиції у цих переговорах відстояти всі свої позиції, от, власне, ця рішуча ідея відстояти скасування "законів 16 січня" і так далі?
Гарань: Я думаю, що це реалістична вимога, але ми маємо з вами розуміти, що Янукович, як ми побачили, він рахується тільки з силою, він рахується тільки з силою, і тому, ця сила людей, які стоять на Майдані, це – реально загроза зараз, яку побачили регіонали, побачили своєму бізнесу, у зв'язку із санкціями, які починають зараз поступово запроваджуватися. І це реально загроза, яку регіонали побачили і своєму бізнесу, і своїм маєткам, і, даруйте, своєму життю. Тому що, я думаю, що в тих у кого є клепка в голові, а я думаю, що вона є: і у Ахмєтова, і у Клюєва, і, навіть, у автора цих законів, Олійника. Він розуміє, що, якщо сьогодні спалили дерев'яний будиночок в готелі, який належить регіоналам, що якщо сьогодні підпалили штаб-квартиру регіоналів, я вже забув, в якомусь там місті, то далі коктейлями Молотова можуть закинуть і резиденцію. Тобто, розумієте, я завжди був проти цих дій, але, розумієте, парадокс в тому, що, я думаю,якраз оце от силове, ну не просто силове протистояння на Грушевського, бо це те, чого, я думаю, Банкова хотіла. Ну, я думаю, що хотіла отримати ту картинку, яка була першого грудня. Так. А тут це все переросло вже дійсно у народне повстання. Тобто те, що я раніше як політолог називав "масовим протестним рухом" зараз це стає повстанням, яке поєднує мирні і силові методи. І я думаю, що регіонали реально злякалися. Можливо, навіть не президент. Я не певний, що він розуміє взагалі, що відбувається. Взагалі, моє враження таке, що він не розуміє, в принципі, що відбувається. Але я думаю, що інші люди навколо нього, вони починають це розуміти, що ситуація може вийти з-під контролю. Он те, що вони зробили сьогодні, я думаю,це теж така тактична спроба збити накал, посіяти розбрат в Опозиції, розколоти, втягнути, потім "кидану ти", да? От сьогодні щось пообіцяли, а у вівторок через раду не пройде і все. Розумієте, вони ж регіонали, от навіть з цією пропозицією прем'єра. По нинішній конституції – вноситься ця пропозиція прем'єра, так? Має Рада проголосувати. А якщо не проголосує? От якщо Янукович надавить на всіх своїх регіоналів, і вони не підтримають? Розумієте, тому, я ж кажу, що тут довіряти не можна жодному слову. Кожне слово треба контролювати і підкріплювати силою Майдану. Коли я кажу про "силу Майдану", я кажу й про самовідданість тих людей, які демонструють свою незламність.
ГР: Є до вас дуже важливе запитання: серед звичайних майданівців дуже поширеною і дуже важливою для них є вимога відставки Віктора Януковича. І про цю вимогу, єдиний з опозиціонерів, як мені здається, Віталій Кличко регулярно нагадує. Як по-вашому, це-реалістична вимога? Тобто, чи Янукович піде у відставку?
Гарань: Ви знаєте, я думаю, що знову ж таки, що шанс є для цього. І я думаю, що це б було найкращим варіантом для країни. Знову ж таки, якщо буде достатньо сили, з політологічної точки зору я не виключаю, навіть, що задля цього можна було б дати йому певні гарантії недоторканності особистої. Ну були різні пропозиції, ви, скажімо, бачили на Українській правді, що Іріна Бекешкіна якби написала, що "заради того, щоб уникнути кривавого сценарію в Україні – віддайте йому Межигір'я, хай він там сидить". Ну я не знаю, чи варто віддавати. Ну, в принципі, коли відбувається такий перехід, і, коли цей перехід відбувається в результаті переговорчого процесу, то, зазвичай, якісь, скажімо, гарантії надаються. Можна надати гарантію бізнесу його старшого сина. Ну, хай собі, значить, сидить. Тобто, якщо ціна – це розкол країни, мир, криваве протистояння, то Бог з ним. Я не певен, що треба. Тобто тут можна говорити, да, про якісь речі. Я не певен, що треба, що можна лишати Межигір'я, так, бо це вже, знаєте, такий певний символ несправедливості, який є. Але про це можна говорити. Теоретично, можна уявити ситуацію, що Янукович формально лишається на посаді президента, але система змінена, тобто важіль, тобто реальна влада переходить в результаті конституційної реформи до Парламенту Уряду. Ну тоді, можливо, він там і може досидіти свій термін, хоча, знову ж таки, якщо ми вертаємося до старої редакції Конституції, то тоді вибори треба проводити раніше. От, але, я ж кажу, що тут є якби програма-максимум, програма-мінімум. Тобто, очевидно, програма-максимум полягала в тому, щоб дійсно швидко змінити цю владу. Якщо для цього є достатньо сил і можливість уникнути кривавого протистояння, то треба робити. Далі все буде залежати від співвідношення сил.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
