Війна і ток-шоу
Армійських командувачів і генералів, керівників силових відомств знімають із своїх посаді і в США, і в Британії, і в Ізраїлі. Це обговорюється у пресі, і в "жовтій" також. Стає, за необхідності, предметом слухань у профільних парламентських комітетах, робляться прес-конференції у відповідних відомствах.
Але важко уявити ситуацію, коли генерали і офіцери виходять разом із політиками різних мастей на ток-шоу, де відбувається не пошук істини чи експертне обговорення, а "базар": хто гучніше, емоційніше, дошкульніше ударить опонента, завойовуючи прихильність аудиторії, де тобі тут же виставлять відповідні рейтинги підтримки. На цю спокусу піддаються і члени правлячої коаліції, які намагаються вирішити коаліційні проблеми у прямому ефірі. Силовики і політики змагаються у гру "ти – корупціонер; ні, ти сам корупціонер", "це ти вкрав; ні, ти сам вкрав". Гадаю, що і головному воєнному прокурору не варто звітувати про розслідування на ток-шоу: він має дати свою прес-конференцію у своєму відомстві, або ж на іншому відповідному майданчику ("кризовий медіа-центр" тощо). І, звичайно ж, важко уявити як в США, Британії, Ізраїлі на ток-шоу під час війни з'являються комбати чи рядові солдати і теж разом з політиками займаються взаємними звинуваченнями. Приклад Ізраїлю, до речі, вартий вивчення: демократія і свобода слова поєднуються із воєнною цензурою.
А у нас? Путін лише посміхається, як українські політики (у тому числі члени коаліції і ті, хто називають себе демократами) черговий раз топлять один одного у гонитві за примарними рейтингами. Отак і виграється росіянами інформаційна війна. Щоправда, Путін не оригінальний. Так само діяли проти демократій всі диктатори, з Гітлером і Сталіним на чолі. Але демократія мусить себе захищати, а не підігравати свідомо чи несвідомо Путіну, якому потрібна дестабілізації в країні.
Що робити?
1. Владі – діяти рішуче. Люди втомилися чекати, коли вже посадять когось із високопосадових корупціонерів, хабарників, представників старого режиму або старих ділків у новій обгортці. А про "посадки", справи, передані до суду – широко повідомляти.
2. Членам коаліції – годі з'ясовувати стосунки у прямих ефірах. У Вас є для цього є інші механізми всередині коаліції, слухання у профільних комітетах.
3. Силовики – країні звітують не на ток-шоу за сумнівним принципом "хто вище б'є, той краще грає". Ваша звітність – ефективність роботи.
4. Журналісти – замість того, щоб розхитувати країну, робіть серйозні експертні обговорення і думайте: що можна обговорювати у прямих ефірах, а що краще на певний час лишити за кадром під час війні.
І це не наступ на свободу слова, а наступ на "базар", на якому виграє лише один покупець. Той, що стоїть у тіні і намагається смикати за ниточки.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
