7 вересня 2019, 15:13

Звільнення заручників Кремля: успіх, його ціна, що далі

Отже звільнення 24 моряків і 11 політв'язнів нарешті відбулося! Так, це великий успіх! Та ми вповні не знаємо, яка ціна, на які поступки пішла/не пішла Україна. У російських тюрмах лишаються українські бранці, у тому числі і кримські татари, з яких звільнено лише одного. Які козирі лишаються в української сторони? І, мабуть, головне: чи не стане це звільнення частиною "великої домовленості" по Донбасу, де Україна піде на суттєві поступки, бо виглядає так, що зараз є тиск на Україну і з боку Росії, і з боку наших західних партнерів. Які у нас є можливості, щоб запобігти цьому тиску? Про це я написав вчора у колонці на НВ, яка наведена нижче.

Громадська думка щодо Донбасу як запобіжник проти тиску на Україну

Перевод на русский тут

"Ще під час інавгурації новообраний президент Володимир Зеленський проголосив: "задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все (курсив – наш). І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій".

Питання: так на які саме компроміси Президент готовий піти, а на які – ні?

Під час призначення міністром закордонних справ Вадима Пристайка (яке отримало підтримку всього експертного середовища) новий міністр зазначив: "Зараз не так важливо, як ми це будемо робити: чи шляхом залучення миротворчих місій або шляхом виконання "Мінська". Критично важливо інше – у нас на це півроку". Питання: що це означає? Адже в дипломатії намагаються не обмежувати свої можливості, висуваючи часові обмеження самі для себе. Може це навпаки означатиме жорсткішу позицію України? Принаймні так дехто з аналітиків намагався себе заспокоїти.

Але сигнали, які поступають, дають можливість намалювати наступну картину. "Великий обмін" може призвести до "великої угоди", де Росія і Захід разом натиснуть на Україну і змусять Київ піти на поступки і Росії, і бойовикам.

Чи є у нас запобіжники проти такого сценарію? Є, хоча й небагато. Раніше "червоні лінії" малювали громадська думка, експертні структури, позапарламентська опозиція і парламент. Бо Порошенко завжди міг сказати: я хочу, але мені парламент/вулиця не дає – а у нас же демократія. В результаті, попри критику (виправдану і невиправдану) мінських домовленостей, ми нічого не здали. Тиск Заходу у 2015-2016 рр. щодо конституційного "особливого статусу" ОРДЛО і проведення там "виборів" нам вдалося успішно відбити, а санкції проти Росії продовжити.

Але тепер такої можливості у Зеленського немає, адже він має більшість у парламенті, а разом з ОПЗЖ – конституційну більшість. Тож Захід і Росія можуть на нього натиснути.

Тому саме громадська думка може стати таким запобіжником і допомогти українській дипломатії відбиватися проти спільного тиску Росії і Заходу. Опитування, здійснене Фондом "Демократичні ініціативи" спільно з соціологічною службою Центру Разумкова напередодні парламентських виборів 2019 р., дає нам можливість проаналізувати, зокрема і позицію електорату провідних партій, у тому числі й "Слуги Народу" (СН).

"Мир за будь-яку ціну" не підтримується виборцями жодної з партій. Найменше "мир за будь-яку ціну" підтримують виборці партій "Голос" (10%) та "Європейська солідарність" (7%), у СН – 21%, найбільше – виборці партії "Опозиційна платформа – За життя" (ОПЗЖ) (36,5%). Проте навіть виборці цієї партії переважно вважають, що "задля миру слід іти на компроміси, але не на всі" (45%).

Українці вважають неприйнятними більшість можливих компромісів, які обговорюються в публічному просторі та передбачені мінськими домовленостями. Найменш прийнятними для громадян України, причому в усіх регіонах, є проведення виборів на умовах бойовиків (неприйнятно для 66% опитаних, прийнятно для 13%, для електорату СН – відповідно 68% і 11%), повна амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ (неприйнятно – 61%, прийнятно – 15%, для СН – 65% і 13%), формування силових органів ОРДЛО лише із місцевих представників (неприйнятно – 58%, прийнятно – 18%, для СН – 68% і 11%).

Читати далі

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Пам'ятаймо Євромайдан: Небезпеки ''драконівського закону''

Оригінал на ФБ 1. Хоча публічні акції за воєнного стану можуть обмежуватися/вимагати дозволів, влада сама спровокувала вчорашній вечірній протест в Києві та інших містах продавлюванням нинішнього законопроєкту, що позбавляє незалежності САП та НАБУ...

Хто бачив висунення прем'єра, як того вимагає Конституція?

Для чого порушувати формальний момент, коли більшість голосів все одно є? Оригінал, також на НВ Де ви бачили пропозицію Президенту від фракції "Слуга народу" про кандидатуру на посаду прем'єра, як має бути за ст...

''Стамбул'' ще не вплинув на внутрішню політику. Але небезпеки є

Наразі це не вплине на політичний клімат в Україні. Якби українська влада пішла на невиправдані поступки, це мало б вплив. Але нині Зеленський виглядає як лідер, який опирається не тільки Росії, а навіть Трампу...

Парад: Що відчуватиме Сі поруч із сепаратистами з Абхазії та Південної Осетії?

З коментарів УКРІНФОРМу про те, хто їде на парад у Москві: ГОСТІ ПАРАДУ: У КОЖНОГО СВОЇ МОТИВИ "На перший погляд, росіяни отримають необхідну їм картинку міжнародної уваги...

''Скасування'' віз чи ратифікація із застереженнями?

Отже, президент Зеленський на закритій зустрічі із журналістами наче заявив: 1) якщо хтось з парламентарів буде голосувати проти "угоди про надра", "США треба просто скасувати їм візи"; 2) "Результат буде на табло: хто проголосував, а хто – ні...

Чорнобиль, 1 травня Щербицького і правда поета-комуніста в московській "ЛГ"

Із мемуарів "Від Брежнєва до Зеленського: дилеми українського політолога" (с.56-59): Подією, що спричинила тектонічний зсув в свідомості українців, стала Чорнобильська трагедія 26 квітня 1986 р...