Лише масовість протестів у Білорусі зможе перебити російський сценарій
Оригінал інтерв'ю було опубліковано вчора вдень на lenta.ua. Однак події стрімко розвиваються, тож основні тези в оновленому варіанті тут
- Поки що все складається в руслі російського сценарію. Так само, до речі, як це було в Україні з Януковичем. Тобто влада йде на відверте порушення закону, в країні відбуваються протести, які засуджує світова спільнота, Янукович – у нас, Лукашенко – у них опиняються в ізоляції і де їм, запитується, шукати підтримку? Звичайно ж, в Росії. У цьому, власне, і полягає російський сценарій, який РФ не вдалося розіграти на 100% в Україні, оскільки наш протест зачепив величезну частину населення. У Білорусі масштаби на порядок менші і єдиною опорою режиму Лукашенка, проти якого вводить санкції Захід, залишається Росія.
-Наші симпатії на стороні протестувальників. Офіційна позиція України на даний момент... Я прочитав заяву Зеленського, що стосується виборів в Білорусі. В принципі, вона сама по собі нейтральна і прийнятна на той час. Він виступив проти вуличного насильства (тобто і нашим, і вашим). Наступна заява нашого МЗС вже після кровопролиття була рішучішою, ми зробили заяву в Люблінському трикутнику. Є заява Литви, з якою офіційний Київ цілком може солідаризуватися. Потрібна заява ВР. Сьогодні говорив з депутатом з більшості, він сказав, що це, мовляв, неконституційно (!?). А давайте згадаємо, як нам на Майдані потрібна була підтримка і солідарність.
- В Україні під час Євромайдану теж не було однозначного лідера і нам постійно говорили, мовляв, що це за революція без конкретного ватажка? Але революція не обов'язково повинна мати лідера, головне – наявність структур та інституцій. В Україні за Януковичі була потужна опозиція і не менш потужне громадянське суспільство. У Білорусі ми цього не бачимо і це є великою проблемою.
- Революційні процеси дуже часто виносять, народжують, формують лідера, але у свідомих жителів Білорусі зараз просто немає часу, щоб хтось "засвітився" і став реальним, а не декоративним лідером. До того ж, режим Лукашенка може це все придавити на старті...
- Не треба сподіватися на миттєву всесильність Заходу. Він, до речі, не застосовував санкції до Януковича, Захарченка (екс-глава МВС – ред.), інших представників того режиму, хоча заклики на Майдані звучали часто. Так, Захід висловлював солідарність і висловлював стурбованість, приймаючи відповідного змісту заяви, однак напролом ніхто не йшов. Очевидно, що був закулісний тиск на Януковича, однак реальних санкцій ніхто не вводив. Складно сказати, яким чином Захід буде вводити санкції проти Мінська, але проблема полягає в тому, щоб остаточно не підштовхнути Лукашенка в "обійми" Росії.
- Єдиний запобіжник цьому сценарію – кількість протестувальників. У нас цей фактор зіграв вирішальну роль, в Білорусі людей вийшло недостатньо. Безумовно, білоруси не мовчать, протести синхронно проходять в різних містах, чого раніше в цій країні не спостерігалося, однак, щоб прибрати диктаторський режим протестна хвиля кількісно слабка. А Лукашенко – це реальний диктатор, який, на відміну від Януковича, не буде коливатися, приймаючи рішення по "зачистці" вулиці.
- Добре, що білоруси вийшли на протести, погано, що демонстранти відразу "перескочили" (не з своєї волі!) в радикальну фазу. Наш Майдан, незважаючи на всілякі провокації і навіть насильницькі дії з боку силовиків, стояв, як мирний протест. І тільки через два місяці все вже переросло в силове протистояння...
- У Білорусі формується середній клас. Жителі цієї країни все частіше їздять в Європу і бачать різницю в різних аспектах життя. Тобто, зміни в Білорусі неминучі і демократизація там неминуче станеться, правда, за умови, якщо зараз не трапиться повномасштабна російська інтервенція і РФ не візьме Білорусь повністю під свій контроль. Об'єктивно – Євросоюз поруч, і Білорусі, незважаючи ні на що, не властиво таке поняття як антизахідництво. З ними поруч приклади успіху Польщі, Литви, тобто, вплив Європи неминучий.
- Перенесення місця проведення ТКГ. Можливо, це в майбутньому буде називатися "мінським процесом", перенесеним до Стамбулу. Хто знає...
Повне інтерв'ю тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
