"Спроба Бразилії забезпечити участь Путіна у саміті G-20 шкодить пріоритетам її головування"
Оригінал статті Олівера Штункеля, проф. Школи міжнародних відносин Фундації Варгаса (Бразилія) – Estadão de São Paulo. Переклад статті – журнал "Тиждень".
Саміт лідерів G-20 в Ріо-де-Жанейро у листопаді цього року – історична можливість для бразильського уряду привернути увагу до актуальних питань глобального порядку денного та показати себе ключовим гравцем у пошуках рішень найскладніших сучасних викликів, таких як зміни клімату, голод та необхідність реформування міжнародних організацій, багато з яких ще не адаптувались до умов нового мультиполярного світу XXI століття. У цих трьох сферах, визначених Бразилією як пріоритети під час її головування у G20, рішучі дії на часі, більш ніж ніколи у минулому.
Дані Організації Об'єднаних Націй з питань харчування та сільського господарства (ФАО) свідчать, що у світі приблизно 750 мільйонів людей страждають від голоду. Це призводить до величезних людських страждань і постійно підвищує ризик геополітичної нестабільності та міграційних криз. У сфері запобігання кліматичним змінам світ потребує невідкладних кроків, щоб запобігти такій ситуації, коли підвищення температури та екстремальні погодні явища зроблять протягом наступних десятиліть такі регіони, як Близький Схід, непридатними для проживання. У той же час, реалізація реформ у структурі глобального управління є пріоритетною. Врешті-решт неприпустимо, що, наприклад, вже вісімдесят років після свого заснування Міжнародний валютний фонд все ще жодного разу не був очолений громадянином країни, що знаходиться поза Європою. Так само, склад Ради Безпеки ООН відображає світ 1945 року, а не 2024 року, серйозно ставлячи під сумнів легітимність своїх рішень.
Однак дискусія, яка триває вже з минулого року, може відволікти увагу від самого саміту. Чи приїде очільник Росії Володимир Путін на зустріч лідерів у Ріо-де-Жанейро, чи РФ буде представлена своїм міністром закордонних справ, як це було у під час останніх двох самітів G20 у 2022 році в Індонезії та у 2023 році в Індії. У минулому році Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт Путіна за звинуваченням його у викраденні тисяч дітей в Україні внаслідок російської агресії проти цієї країни. Як підписант Римського статуту – міжнародної конвенції, на якій ґрунтується вся діяльність МКС, Бразилія в принципі зобов'язана затримати президента Росії. Такий сценарій є чисто гіпотетичним. Але якщо Путін не отримає гарантії від Бразилії, що його не заарештують, він не поїде до Ріо-де-Жанейро. Зіткнувшись з такою ж дилемою, уряд Південно-Африканської Республіки – країни, яка також підписала та увела в дію Статут, вирішив "не запрошувати" Володимира Путіна на саміт BRICS, що минулого року провела Південна Африка. Як заявив екс-президент Південно-Африканської Республіки Табо Мбекі: "Ми не можемо сказати президенту Путіну: 'будь ласка, приїжджайте до Південної Африки', а потім затримати його. Водночас ми не можемо сказати, що він може приїхати і не затримувати його – тому що ми порушили б наш закон, а ми не можемо поводитися як уряд, що не шанує право".
Одним з найневдаліших втручань у геополітику з часу його повернення до палацу Планальту (примітка перекладача: офіційна робоча резиденція президента Бразилії) були слова Лули в інтерв'ю у вересні 2023 року, що Путін не буде арештований, якщо приїде до Бразилії на саміт G20, ігноруючи, що це рішення належить не виконавчій владі, а судовій. Після шквальної критики від різних організацій з прав людини, Лула відкликав свої слова, але не без закиду на адресу МКС щодо упередженості його проти країн, що розвиваються, і навіть натякнув на намір розглянути можливість виходу Бразилії із складу цієї міжнародної установи. Це були заяви, які по своїй суті глибоко суперечать традиційним засадам бразильської зовнішньої політики. У спробі відстояти свою позицію президент навіть заявив, що не знає нічого про МКС – це було справжнім соромом для президента, який пишається своїм досвідом у справах геополітики.
В кінці минулого року бразильський уряд надав Міжнародній комісії з міжнародного права ООН документ у вигляді правової думки, в якій намагається юридично обґрунтувати можливість прибуття російського президента в Бразилію. Документ обстоює право невиконання ордерів МКС про затримання глав держав, чиї країни не є підписантами Римського статуту – таких як Росія (відкликала свій підпис у 2016 році), США, Китай, Індія та Ізраїль, серед інших. Теза сприймається експертами як слабка, і Міжнародний кримінальний суд до того вже визначився з цього питання: Йорданія, яка представила подібні аргументи та не затримала тодішнього президента Судану в 2017 році, незважаючи на дійсний судовий ордер, порушила Римський статут.
Така діяльність бразильського уряду привертає увагу через те, що дуже малоймовірно, що Путін приїде. Сам переліт над територією хоч однією з 124 країн-учасниць Римського статуту може бути ризиком для президента Росії. Однак бразильська позиція змушує західні уряди готувати "план Б" на випадок присутності на саміті Путіна, включаючи можливе скасування в останню хвилину участі своїх лідерів. Ця лише гіпотетична ситуація може відволікти увагу від пріоритетів бразильського президентства. Таким чином, стратегія Бразилії збільшує ризик того, що саміт запам'ятається аж до самого початку його засідання суперечками про можливу участь Путіна, а не через амбітні цілі, яких Бразилія хоче досягти у боротьбі з голодом та зміною клімату.
Перекладено в межах проєкту "Адвокація України на Глобальному Півдні через співпрацю між аналітичними центрами та університетами", який здійснює Фонд "Демократичні ініціативи" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
