Мільйон, сто мільйонів, мільярд? Де гроші, де борги, а де безкінечні ''дикі танці''. Розбираємось.
Кілька днів тому, на спільній прес-конференції найбільшої авторської організації України та представників музичної індустрії -
Одним з міфів який ми розвінчували, відштовхуючись від звіту Мінекономіки, був стереотип, що користувачі музики – телебачення, радіо, ресторатори та рітейл – не хочуть платити роялті і що саме тому вони підтримують закон 5572. Може користувачі і не хочуть платити, але те, що платять – це факт, що підтверджується офіційними звітами кількох організацій громадянина Нікіна О., який нині перебуває вже під домашнім арештом, і про що я легко дізнався від його лагідних фейсбучних трубадурів. Або з офіційного та цинічного звіту Мінекономіки, де зазначено, що заборгованість "їхньої" "державної організації "Української агенції з авторських і суміжних прав" перед авторами України та світу складає понад 70 млн грн, а це означає, що до виникнення боргу користувачі сплатили в цю організацію гроші, але дивним чином вони зникли, утворюючи багатомільйонний борг перед авторами.
Тому, коли Руслана у своєму блозі, надиво, справедливо питає: "які з організацій сплачували протягом останніх років роялті?", мабуть, доречно запитати у керівника одного з напрямків її організації ГС "Автори та Видавці", – Ірини Бугаєнко, що очолювала цю державну агенцію останні роки, чому ці 70 млн зібраних коштів перейшли у статус "заборгованість"?! Чи не для того запросили фахівця з державної організації, аби вона налагодила таку ж "ефективну та напрочуд прибуткову діяльність" і в ОКУ Руслани?!
Якщо вже пані "президентка" питає, хто з українських авторів отримував протягом останнього року роялті, нехай почне з себе: скільки і за використання яких саме авторських прав і від яких українських ОКУ вона отримала винагороду за публічне сповіщення та публічне виконання творів? Причому, у її відповіді слово "отримувала" важливіше, ніж "скільки", і лише цього достатньо, аби таким фактом зацікавились правоохоронні органи.
А правда в тому, що десяток років тому, вививши з України, або скажу інакше, передавши права на всі свої пісні в управління до британської організації колективного управління PRS, співачка "чомусь" ще й взялася "боротися" за авторську винагороду в Україні. І коли я вчергове чую її "крик", мов: "я та українські автори не отримають роялті від українських ОКУ", – то це абсолютно вірно, коли вона говорить про себе, і це абсолютно справедливо по відношенню до неї! Тому що, вона має і отримує свої гроші з Британії, згідно укладеного договору з ОКУ PRS. То для цього їй чи її організації так потрібна акредитація? За які такі "свої" гроші в Україні бореться Руслана, якщо її права в британській PRS?
А щодо інших авторів, то Закон 5572 передбачає період "добровільного управління" в декілька місяців до того як буде проведена нова акредитація. Тому, автори передавши свої права на управління у будь-яку зареєстровану в Україні ОКУ, протягом встановленого законом періоду, ці ОКУ зберуть з ринку їхні гроші і автори отримають "своє", відповідно до звітів (якщо вони будуть і за умови, якщо ОКУ якісно збере) і ось. саме тут мені стає цікаво відповісти на виклик чи крик душі Руслани – оскільки я до нього готовий, і не тільки я, є й інші справжні ТОП-автори України які готові оприлюднити свої річні авторські надходження. І тут буде дууже дивно, якщо "ТОП-автором" виявиться хтось невідомий чи, на жаль, забутий як і його твори автор. Та вірогідніше – зовсім навіть не автор, а якась підставна особа, бо справжній автор – хітмейкер, що стоїть поруч з нами, – "по інший бік від Руслани & Co" і не є прихильником "десятилітнього колективного управління Руслани", у своїх доходах покаже копійки, або нулі. Про це доречі є цікава свіжа стаття, як друг Руслани, партнер сумнозвісного Нікіна, керівник компанії Comp Music, "динозавр поглинання" сфери роялті в Україні – Олег Долінський, вивив 3.5 мільйони гривень на менеджерку своєї компанії.
https://plinskiy.media/articles/87793/ukrainskij-muzikalnij-alyans-?fbclid=IwAR0bBiCzr4r9lCo5jsvoZY2MdovgllUI1Hiigwns20eFPGKnEj-C3OCDG8c
"Секрет" в тому, що пісня в момент створення та запису набуває, як авторського права так і суміжних прав, в умовному співвідношенні 50/50. Таким чином, виплати мають бути однаковими за кожну частину. Наша авторська спільнота відповідає саме за авторську частину, і, навіть, якщо ми б хотіли приховати "ТОПа по надходженню грошей", самі собі ми не брехатимемо, тому легко готові співставити показники збору авторських надходжень і надходжень за суміжні права, якими десятки років опікуються в країні так звані видавці і пан Нікін за "ширмою" Руслани.
Найпопулярнішим закидом опонентів на адресу нашої спільноти є борги з міфічними цифрами і навіть створені сайти, про які йшлося в моєму попередньому дописі – https://blogs.pravda.com.ua/authors/harchyshyn/61e850c4b03a2/.
Попри те, що Річний звіт за законом має бути оприлюднено до 1 квітня, по основній частині я готовий прозвітувати вже зараз.
Не дивлячись на те, що всіма можливими "інструментами", в тому числі діями чиновників Мінеконом роками блокувалась робота нашої Громадської Організації, найбільшої спільноти авторів України, у 2021 році у сферах публічного сповіщення та публічного виконання музичних творів, організація все ж таки має позитивні показники своєї діяльності:
• сума зібраної авторської винагороди складає 9 314 тис.грн.
• сума розподіленої авторської винагороди складає: 18 407 тис.грн.
• сума виплаченої авторської винагороди складає: 8 315 тис.грн., з яких:
• Українським авторам – 3 512 тис.грн.
• Видавництва/ укр правовласники – 2 475 тис.грн.
• Іноземним ОКУ/іноземним правовласникам – 2 328 тис.грн.
Було опрацьовано та розподілені звіти від цифрових майданчиків, зокрема майже на 12 млн.грн. у 2021 р. Наразі тривають виплати розподілених коштів та підготовка звітів до розподілу наступних звітних періодів.
Тепер коротко про те, де слід шукати гроші авторів.
Організації з позначкою "плюс", на які натякає пані Руслана, очолювані сумнозвісним Нікіним, що нині перебуває під домашнім арештом за фактом спроби дачі хабаря, за сприяння "знесення" закону 5572, показують більш втішні цифри – близько 60 млн. грн., згідно минулорічного публічного звіту з позначкою "плюс". Ці гроші, судячи з їх звітів, якось ділили і кажуть що комусь платили, але радість зникає, коли співставивши кількість публічних закладів з яких вони отримують щомісячно гроші за музику, тобто ліцензують, беручи до уваги їхній середній платіж в 2000 грн та кількість однойменних "прокладок" у різних організаційно-правових статусах, – загальна цифра додає ще один нуль. Тобто, якщо вірити "домашньому директору про кількість ліцензованих об'єктів та у ті тарифи, що у них на сайті, то йдеться про, страшно сказати, – пів мільярда гривень на рік, які б мали впасти до кошику розподілу... На жаль. Але може й на щастя, принаймні знаємо потенційний об'єм ринку.
Далі про 70 мільйонів з позначкою "мінус", про які згадував на початку.
Відповідно до офіційних даних, що розміщені на сайті Мінекономіки: борг Державноі Організації авторських та суміжних прав (далі скорочено ДО), перед правовласниками станом на 30.09.2020 року складає 70 536 000 млн.грн. Але відповідно до балансу розміщеного за посиланням, на рахунках Державної агенції – не має 70,5 млн.грн., щоб розрахуватися перед правовласниками/авторами. Інформації щодо подальшої діяльності ДО, а саме розрахунків з правовласниками/авторами Керівництво ДО, в особі Бугаєнко Ірини яка виконувала обов'язки генерального директора з серпня 2018 року, витрачала грошові кошти на роздуті заробітні платні, на обслуговування юридичних компаній, в тому числі для проведення непотрібних судових справ наприклад проти нашої Громадської Організаціі (далі скорочено ГО) та інші нецільові витрати авторських коштів – НЕ МАЄ. Але Мінекономіки з невідомих причин закриває очі на такий борг підвідомчої їй організації, та наразі невідомо чому процес ліквідації вже другий рік не завершено, і хто має покривати величезні борги перед авторами, які напрацьовані роками.
Підкреслю, наша авторська спільнота, за ці роки, виграла всі судові справи ДО проти нашої ГО, у спробі визнати недійсними наші договори "про заміну сторони з іноземними ОКУ". Державна агенція, на чолі з Іриною Бугаєнко яка зараз (а може й раніше) приєдналась до команди "Руслани", програла в Верховному суді більше 35 судових справ і всі наші договори були визнані дійсними. Це був один із інструментів, в змові з іншими схемниками на ринку, по знищенню найбільшої авторської спільноти. Це був не простий шлях невидимої боротьби авторів, в якій ми вистояли завдяки кнашим юристам на чолі з Євгенією Назаренко.
Номери всіх судових справ, я надам ЗМІ за необхідністю.
Отже, відповідь на питання – де слід шукати недоотримані кошти авторам – очевидна
Але, особисто мене та ще кількох авторів, протягом кількох останніх років хвилює одне суперечливе питання.
Невже наше суспільство настільки криміналізоване, чи досі знаходиться під впливом російських кримінальних саг "дев'яностих", що інтелектуальна та творча його частина продовжує безумовно довіряти збір та розподіл майже усіх своїх роялті, двічі засудженому, бравшому та пійманому на спробі дати хабаря, ставленику одіозного міністра Табачника, директору кількох колекторських організацій гр-у Нікіну?
Цікаво, що навіть коли від "охочого брати та давати" відвернулися колеги, дехто з авторів та правовласників продовжують його захищати.
Чим викликана така відданість та принциповість?
Варіантів відповідей у мене небагато, але чомусь не хочеться це промовляти, згадуючи відверті драматичні та патріотичні тексти вітчизняних артистів.
