29 січня 2010, 13:48

Щоденник євроатлантиста. Небезпечний візовий шантаж

Українські достойники від політики знову вирішили погратись в сумнівну зовнішньополітичну гру, щоб якось підіграти настроям електорату. Призабута темка про відновлення візового режиму для громадян Євросоюзу, США, Канади, Японії і деяких інших цивілізованих країн світу знову спливла на поверхність завдяки депутатам п'яти фракцій у вигляді відповідного проекту закону. Дивує, що крім регіоналів, яким давно не дають спокійно жити європейці та американці, що отримали змогу з 2005 року спокійно подорожувати Україною без віз, до таких пропозицій приєднались ще й деякі відомі та не дуже законотворці з Блоку Литвина (Олег Зарубінський), НУНС (Ярослав Джоджик) і БЮТ (Анжеліка Лабунська). Якось дивно, що прихильники європейської інтеграції України намагаються повставляти палки в колеса цьому процесу...

Я не буду зараз говорити про те, наскільки подібним кроком ці панове можуть поглибити сприйняття України як абсолютно непрогнозованого та неадекватного партнера в далеко не останніх країнах світу – давно зрозуміло, що їх репутація України цікавить якраз найменше. Зверну увагу на ключові аргументи, котрими вони намагаються переконати в доцільності поновлення симетричного візового режиму візового режиму для Євросоюзу і Ко. А саме – те, що громадяни країн, котрі втратять право безвізового в'їзду до України, повинні будуть вплинути на керівництво цих країн для "активізації вирішення питання про лібералізацію візового режиму для українців". Вимушена розчарувати наших дорогих депутатів. По-перше, хто як не вони повинні знати, що українські дипломати сьогодні ведуть переговори з ЄС (а я так розумію, що саме до нього найбільше питань з боку українських можновладців) вже не стільки про подальшу лібералізація візового режиму, як про запровадження для України БЕЗВІЗОВОГО РЕЖИМУ. Всі без винятку мої співрозмовники в країнах-членах ЄС стверджують: подібний шантаж тільки ускладнить українські переговори з приводу безвізового режиму. Я розумію, що українських депутатів найменше цікавить, коли українці зможуть вільно подорожувати "старою" і "новою" Європою, бо вони, користуючись дипломатичними та службовими паспортами, й так можуть виїжджати на шоппінг до Парижу та на лижі в Австрію безперешкодно. Але чому через їх короткозорість мають ще невідомо скільки часу стояти в принизливих чергах під консульствами українці, котрі таких візових привілеїв не мають? Подібний шантаж не пройде і з такими країнами, як Сполучені Штати, котрі досі не скасували безвізовий режим, скажімо, для Польщі – країни-члена Євросоюзу та НАТО. Чому б вони раптом пішли на різку лібералізацію з нестабільною Україною?

Інший "вбивчий" аргумент українських обранців – поповнення держбюджету за рахунок консульських зборів. Вони навіть підрахували: державна казна за рахунок цього поповниться більш ніж на 50 мільйонів американських доларів. Звісно, гроші потрібні завжди. Але проста арифметика свідчить, що, по-перше, вже сьогодні у середньому 50% українських громадян завдяки угоді про спрощений візовий режим отримують шенгенські візи безкоштовно. Це означає, що на такій же симетричній основі, яку так лобіюють українські депутати, Україна повинна буде видавати безкоштовні візи і для європейців. Тільки незрозуміло, які європейці повинні будуть за них платити, а які ні? І чи взагалі ЄС тоді не відмовитись від виконання Угоди про спрощення візового режиму? По-друге, будь-хто у профільних відомствах може підтвердити, що з запровадженням безвізового режиму для громадян ЄС, США, Канади і т.п. потік туристів до України збільшився. Якщо, скажімо, в 2004 році в Україні їх було 16 мільйонів іноземців, то в 2008-му 25 мільйонів. Зрозуміло, що ці люди, перебуваючи в українських містах, тратять значно більше, ніж коштує віза.

Так, я теж не є прихильником того, яким саме чином у 2005 році відмінялись візи для згаданих країн західного світу. І, важливо зауважити, зовсім не на прохання останніх, як може хтось подумав з українських політиків. Проте, потрібно розуміти, що це якраз той випадок, коли шлях назад є згубним. І якщо українські політики дійсно хочуть потурбуватись про те ж скасування візового режиму для українців з боку ЄС, вони мають зробити інше: пресингу вати Кабмін, Секретаріат Президента та профільні відомства з тим, щоб були виконані умови, які б суттєво наблизили українців для повного скасування віз з боку Євросоюзу. Я маю на увазі запровадження біометричних паспортів та створення єдиного міграційного органу, про який колеги з Брюсселя вже втомились навіть говорити. Власне, те, що зробили три не найбільш розвинуті балканські країни, і тепер з 19 грудня минулого року серби, македонці та чорногорці їздять до Євросоюзу без віз. Як бачите, нічого неможливого...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...