Щоденник євроатлантиста. Парі Азарова: про корисний і шкідливий романтизм
Микола Азаров побився об заклад з Александром Квасьнєвським з приводу того, що через 10 років максимум Україна буде у Євросоюзі. Принаймні, саме так вважає український прем'єр. Що з цього приводу думає колишній польський президент, який своїм головуванням в Ялтинській європейській стратегії (YES) та статтями в західній пресі продовжує імідж великого промоутера України в Європі – незрозуміло. Судячи з того, що це було парі – у Кваснєвського дещо інша думка. І, швидше за все, він не вірить у цифру "2022". Чи я не права, пане Кваснєвські?
Що ж, добре, що Азаров б"є об заклад на те, що Україна максимум у 2022 буде в Євросоюзі, а не в Єдиному економічному просторі. Було б ще непогано, якби він побив парі з Владіміром Путіним, що Україна ніколи не буде в Митному Союзі. Те, про що представники Партії регіонів та наближені до них політологи розповідають не на камеру. А в дещо пом'якшеній версії – і "на камеру".
Інтрига дійсно загострюється серйозна: у Митному Союзі вже заявляють, що його члени навіть готові знизити імпортні мита на низку товарів, аби тільки Україна дала "добро" на вступ до цієї організації. Розрахунок простий: поки Євросоюз бездоганно грає свою роль "твердого горішка" у переговорах з Україною по Зоні вільної торгівлі, росіяни намагаються швидко показати, наскільки гнучкою та поблажливою є інтеграція України в іншому напрямку. Зона вільної торгівлі з СНД? Максимум два вилучення – цукор (за наполяганням Росії) та етиловий спирт (за наполяганням Казахстану). Митний Союз? Знову все для України, навіть ціною власних збитків за рахунок зниження імпортного мита.
Зрозуміти наших північно-східних сусідів можна: вони нарешті усвідомили, що в України з ЄС на тему Зони вільної торгівлі все пішло серйозно, і тепер вже не знають, який батіг чи пряник краще застосовувати, аби цей процес зірвати. Все ж таки, з Євросоюзом в України залишилось два раунди переговорів – на наступному тижні у Брюсселі і потім ще один в червні. Є установка влітку цей процес закінчити. Навряд чи вийде підписати Угоду про асоціацію, складовою частиною якої є Угода по ЗВТ, на саміті Україна-ЄС в грудні у Києві (через внутрішні процедури в самому Євросоюзі), але головне мати її готовою на осінь до підписання і урочисто про це відзвітувати на саміті.
Від російських дипломатів доводилось чути, що у них є ще півроку, аби вирішити всі болючі питання з Україною, далі почнуться вибори і буде не до того. Насправді, у росіян є навіть менше часу: з готовою до підписання ЗВТ з Євросоюзом втягувати у Митний Союз буде дуже навіть проблематично. Правий фінський експерт Аркадій Мошес, що у Москви зараз залишається два варіанти: аби дотиснути Київ, або махнути на нього рукою...
Схоже, у російській столиці це розуміють, але ще не до кінця знають, з допомогою батога чи пряника стимулювати інтеграцію України в східному напрямку. "Батіг" Путіна у вигляді заяви про заборону імпорту деяких українських товарів у разі підписання Угоди про ЗВТ з ЄС, зробив йому ведмежу послугу: за деякими спостереженнями, лише мобілізував наших європейських друзів активізуватись на українському напрямку. Так само не допомогли й шантажистські переконування російських інтеграторів, що якщо зараз Україна не вступить до Митного Союзу, то потім їй доведеться туди вступати на менш вигідних умовах. Тепер, схоже, росіяни переходять і до пряників...
Але повернімось до заяви Азарова про Євросоюз. Взагалі-то, назвати її дуже оптимістичною не можна. Сергій Тігіпко розповідав на деяких зустрічах (зокрема, з екс-президентом Литви Валдасом Адамкусом, який відвідував Київ на запрошення Інституту світової політики), що Україна буде готова до членства в Євросоюзі за п'ять років.
Раніше вважалось, що євроромантизмом страждав лише Ющенко. Чого варта лише історія про те, як Україна кожен рік до кінця року вступала в СОТ. Виявилось, що Янукович та Ко – не менші романтики. Причому, це висновок не лише мій. Вперше про це я почула від посла однієї поважної європейської країни – про Януковича-романтика він говорив з певним розчаруванням... І ясно чому: команда професіоналів так масштабно анонсувала свій прагматизм, а зрештою виявилась такою ж романтичною, як попередня... Заявляє про підписання Угоди про Асоціацію до кінця 2010. Про безвізовий режим – у 2012. Тепер вже й про членство у Євросоюзі в 2022...
Але, як би це дивно не звучало, романтизм по відношенню до Євросоюзу для української влади – швидше корисний, аніж шкідливий. Орієнтуватись на членство в ЄС за нинішніх обставин в Україні та самому Євросоюзі – це вже романтизм. А допоки на Банковій і Грушевського називають ще й точні дати, доти ми, експерти та журналісти, можемо требувати їх виконання, щоб "Донбас не гнав порожняк", а дійсно відповідав за свої слова.
А от на російському напрямку романтизм швидше шкідливий, аніж корисний. Ті, хто вірили, що кілька видовищних жертвоприношень примусить Росію "махнути рукою" на Україну і дозволять людям на Банковій спокійно займатись своїми справами – стали жертвами небезпечного романтизму. Так само небезпечно романтично називати дати. Достатньо сказати, наприклад, що за півроку буде вирішене питання з визначенням кордону в Азовському морі – росіяни зроблять все для того, щоб під ту дату протиснути свій варіант...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
