Тест від союзника
Тест від союзника
Про те, що будь-які призначення Саакашвілі в Україні викличуть у грузинської влади дуже гостру реакцію, могли не підозрювати пересічні українці, але українська влада знала добре. Мені особисто з колегами доводилось зустрічатись тиждень тому у Грузії з представником правлячої коаліції "Грузинська мрія", який, за його словами, двічі просив особисто Порошенка не призначати на будь-які посади тих грузинських політиків, проти яких в самій Грузії відкриті кримінальні справи.
Наскільки ці справи політично мотивовані – це вже інше питання. І у Грузії дуже багато хто дивиться на нього інакше, аніж в Україні. Я була щиро здивована зустріти у Грузії молодих і прогресивних людей, які вільно говорять англіською і користуються всіма благами реформ часів Саакашвілі, і тим не менше вважають, що колишній президент має сидіти в тюрмі. Бо, мовляв, за його керівництва переслідувались опоненти, прослуховувались телефони, відбувались системні тортури в тюрмах, процвітала елітна корупція і так далі тому подібне. А те, шо Саакашвілі реально розпочав проект модернізації Грузії, плодами якого користуються і нині (чого варта поліція, яка не бере хабарів, заповнені Доми юстиції, де за 10 хвилин можна зробити паспорт, просто п"ючи каву) якось забувається. Приклади елітної корупції часів Саакашвілі теж даються не відразу і не всім.
Так чи інакше, на моє конкретне питання до впливового представника "Грузинської мрії", призначення кого саме для нинішньої грузинської влади є червоною лінією – відповідь була однозначна: Михеїла Саакашвілі та колишнього міністра юстиції Зураба Адеішвілі. Грузини якраз на момент розмови боялись, що когось з цих політиків можуть призначити на посаду глави Антикорупційного бюро. На всіх інших співвітчизників начебто готові заплющити очі.
Фактично, Київ поставили перед фактом: або зберігаєте гарні відносини з офіційним Тбілісі, або довіряєте реформи Саакашвілі і Ко. Вибір, погодьтесь, непростий. Чи іншими словами: або призначаєте Саакашвілі та Аденаішвілі, або втрачаєте традиційного союзника в регіоні.
Схоже на те, що Порошенко частково взяв до уваги занепокоєння офіційної грузинської влади, оскільки Саакашвілі отримав посаду не в Антикорупційному бюро чи уряді, а в органі, назву якої і сам Саакашвілі навряд чи вимовить з першого разу – Консультативній міжнародниї раді реформ. Однак, для офіційного Тбілісі навіть така посада Саакашвілі виявилась справжнім ляпасом від України.
Власне, тому Грузія й попросила Україну екстрадувати колишнього президента Міхеїла Саакашвілі й колишнього міністра юстиції.
Чому нинішня грузинська влада так боїться Саашкавілі? Тому що нинішня правляча коаліція прийшла до влади якраз завдяки гаслу "Ми звільнимо Грузію від кривавого диктатора Саакашвілі". Боротьба з минулим режимом – це чи не єдине, що об"єднує нинішню грузинську коаліцію, яка тріщить по швах і так після переходу Іванішвілі з поста прем"єра в сірі кардинали. Далі буде ще цікавіше, бо правляча коаліція втрачає рейтинг. Операція "Візьмемо на утримання всю Грузію" виявилась ефектною в короткостроковій перспективі, але на довгострокову перспективу є нежиттєздатною.
Загалом, прірва між сприйняттям подій навколо України з боку грузинської влади та грузинського суспільства відчувається у Грузії серйозно. Якщо з боку пересічних грузин рідко обходиться в спілкуванні без слів підтримки, жовто-сині прапорці можна зустріти навіть в невеликих провінційних генделиках, то з боку грузинської влади відчувається холодок, бо колишній президент Грузії стільки душі й часу вклав в нашу країну, що Україна, як не крути, почала асоціюватись саме з прізвищем "Саакашвілі".
І сьогодні в Грузії багато хто вважає, що якби президентом наразі був Саакашвілі, Грузія вже б воювала на боці України у війні проти Росії. Тобто, Саакашвілі поставляв би в Україну не реформаторів, а військових. До речі, про військових: представники "Грузинської мрії" масово розповідають про те, що партія Саакашвілі прямим текстом закликає грузинських військових їхати воювати на Донбас.
Якби там не було, тріщина між Києвом та Тбілісі очевидна, і, швидше за все, лише наростатиме. І як би неприємно це звучало, нинішня грузинська влада не може дозволити собі вболівати за успіх реформ в Україні, якщо до цього успіху будуть якось дотичні їхні злісні опоненти з партії Саакашвілі. І, до речі, ненависть до Саакашвілі – це те, що об"єднує не тільки представників правлячої коаліції в Грузії, але й нинішнє грузинське керівництво з російським. Треба пам"ятати і про це.
P.S. Навчальний візит до Грузії групи українських експертів та журналістів був здійснений у рамках спільного проекту Інституту світової політики та Кавказького дому (Тбілісі) за підтримки посольства Великобританії в Україні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
