14 вересня 2016, 12:45

Що українці думають про пріоритети зовнішньої політики?

Цей рік в Інституті світової політики ми великою мірою присвятили "Аудиту зовнішньої політики України". У поті чола брейнстормимо, аналізуємо, адвокатуємо з одною метою – зробити свій скромний внесок у більш ефективну зовнішню політику. Аналізуємо відносини з ключовими і просто важливими партнерами України. Готуємо експертні опитування. Робимо анонімні опитування послів. На кінець року, до Дня української дипломатії вийдемо з конкретними напрацюваннями, хоча деякі наші рекомендації вже взяті в роботу.

Для повноти картини вирішили поставити і кілька питань пересічним українцям за допомогою дружньої соціологічної компанії TNS. Відразу зазначу: далеко не всі наші партнери і колеги були в захопленні від цієї ідеї: мовляв, не народу вирішувати питання національної безпеки і зовнішньої політики. Ми так не думаємо. Зовнішньополітичні настрої людей мають магічну силу впливати на великі політичні рішення. І зовнішня політика суспільств інколи є сталішою та ефективнішою, ніж зовнішня політика держав.

У нас була змога поставити українцям два конкретні питання:

- Якими, на вашу думку, мають бути головні пріоритети у зовнішній політиці України?

-Зовнішня політика якої країни (станом на сьогодні) має стати прикладом для України?

З несподіваного і показового, що ми отримали:

- Українці бачать як пріоритет зовнішньоі політики пошук нових ринків для українських виробників. Очевидно, популярна за Анатолія Зленка економізація зовнішньої політики вимагає суттєвого апгрейду і ефнктивного втілення. Але так чи інакше, на фоні соціально-економічної кризи українці мають досить прагматичний підхід до зовнішньої політики.

- Як другий і третій пріоритет для українських дипломатів українці бачать інтеграцію до ЄС і до НАТО. Четвертий – але дуже, на мій погляд важливий – пріоритет: посилення співпраці з сусідами України задля протидії російській агресії

- Інтеграція до ЄС і НАТО має виражене чоловіче обличчя. Жінки суттєво менше налаштовані пріоритизувати наші європейські і євроатлантичні рухи, ніж чоловіки. Зате жінки чомусь більше дбають про підвищення професійного рівня українських дипломатів. Підвищити його хоче 26% жінок і 17% чоловіків (загалом 21% українців).

- Всупереч поширеним думкам і багатьом попереднім опитуванням, інтеграція до ЄС і НАТО найбільше підтримується не молоддю, а людьми середнього віку. Найбільші прихильники фокусу на інтеграцію в НАТО люди між 41 і 55 років.

- Достатньо помітні позиції тих, хто хоче, щоб українська зовнішня політика спрямовувала свої зусилля на закріплення за Україною нейтралітету (майже 25%).

- На Півночі, Центрі та Півдні України достаньо популярні настрої прихильників багатовекторності. Загалом за повернення до багатовекторної політики виступають 21,5% опитаних.

- Лише 2,2% українців підтримують оголошення війни з Росією

- Українці найбільше хочуть, щоб українська зовнішня політика брала приклад з зовнішньої політики Швейцарії, а також Польщі і Німеччини (приємний сюрприз польському і німецькому міністрам закордонних справ, які перебувають у Києві в ці дні). Набір країн досить цікавий. Тут і натяк на нейтралітет, і на членство в ЄС і НАТО одночасно. Але всі три країни об'єднує по-різному високий рівень життя. До п'ятірки найпривабливіших зовнішніх пліт так увійшли також США і Білорусь (стабільність – наше все).

- Країна, зовнішня політика найбільше поляризує українців, це Ізраїль. Чоловіки і старші люди підтримують, а жінки і молодь – ні. А от прихильників грузинської зовнішньоі політики вдвічі більше в Україні серед жінок, аніж чоловіків.

- Цікаво, що найбільше прихильників польської зовнішньоі політики мешкає у Києві і на... Півдні України. А найбільше прихильників німецької зовнішньоі політики – у Центрі України.

- Лише 3% українців вважають, що Україні варто рівнятись на зовнішню політику Росії

- Мене особисто здивував мізерний відсоток опитаних, які б хотіли, щоб Україна рівнялася на зовнішню політику Франції (0,7%). Ще менше українців приваблює зовнішня політика Ердогана.

- Важливо, що українці цікавляться зовнішньою політикою: тільки 1,8% визнали, що ніколи не замислювались над подібними питаннями. І тут для нас аналітиків роботи – непочатий край.

У цілому можна констатувати, що українці у своїх зовнішньополітичних поглядах достатньо прагматичні і відкриті до різних пропозицій. Хоч в повітрі і запахло нейтралітетом, але і інтеграція в ЄС і НАТО тримає свої позиції, незважаючи на досить скромні успіхи на цих напрямках.

Ну і головне: наше опитування ще раз підтвердило, що українці хочуть, аби Україна нарешті перетворилась на країну для життя, а не для боротьби.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...