5 липня 2017, 14:33

Як Україна загубилась по дорозі від ''Міжмор''я'' до ''Тримор''я''

В Україні обурені тим, що Україну не запросили на саміт Тримор"я, який через візит Трампа поляки перенесли з Вроцлава до Варшави. Особливо образливо це тому, що в минулому році таке запрошення надходило від іншого ініціатора об"єднання – Хорватії. Понад те, активно долучатись Україні до ініціативи пропонував і президент Дуда під час свого пам"ятного візиту до Києва на День незалежності в минулому році і виступу перед українським дипкорпусом.

Для України не запрошення на саміт (тоді ще у Вроцлав) стало дійсно неприємною несподіванкою. Оскільки, за наявними ознаками, рівень готовності відвідати захід спостерігався з боку Києва безпрецедентно високий. Не виключаю, що у Президента вже навіть попередньо забронювали у своєму календарі 6 липня як поїздку до Вроцлава. Після новини про те, що на саміт завітає і президент Трамп, вага саміту зросла в рази: адже український президент втрачає можливість ще раз налагодити контакт з американським президентом до зустрічі останнього з Путіним.

Що ж відбулось? Насправді, з моменту інавгураційної зустрічі Тримор"я була дещо підкоригована концепція об"єднання. Було прийнято рішення, що ця ініціатива має включати тільки країни-члени Європейського Союзу. Власне, спрямованість ініціативи саме на країни-члени ЄС і стало головним аргументом, яким господарі саміту – поляки – пояснили офіційному Києву, чому ми не запрошені до участі. Мовляв, це тільки для країн ЄС, нічого особистого. Хоча, за наявною інформацією, деякі країни-учасники ініціативи прямо висловлювали небажання бачити Україну на саміті, побоюючись, що за нашої участі ініціатива автоматично набуде геополітичного забарвлення з антиросійським присмаком.

Боюсь, що це є і відповідь на питання, чому нас не запросили як гостя. Поляки кажуть, що такого формату не існує. Але ж Трамп фігурує на сайті президента Польщі саме як спеціальний гість саміту? Український президент міг би бути просто гостем. Крім того, згадаймо минулорічний саміт НАТО у Варшаві: для України теж "вигадали" формат. Достатньо було бажання поляків і підтримки американців. Очевидно, цього разу не було бажання такий формат вигадувати. А заодно й підкреслювати основну лінію незгоди, яка існує серед 12 учасниць Тримор"я – ставлення до Росії внаслідок її агресії проти України. Про що говорити, коли в двох із цих країн населення у разі небезпеки, згідно з результатами соціологічних опитувань, воліє в першу чергу звертатись за допомогою до Росії, а вже потім до НАТО, членами якого ці країни є? Ризикну припустити, що для того, аби бути запрошеними на "Тримор"я" потрібно бути не тільки членом ЄС, але й не воювати з Росією.

Впродовж останнього року поляки свідомо почали уникати терміну "Міжмор"я", залишивши його для наукових та експертних дискусій, а свою ініціативу попросили називати виключно "Тримор"ям". У чому різниця? "Міжмор"я" – геополітичний термін, який історично передбачає елементи певного безпекового союзу, а також стримування чи принаймні применшення ролі як Росії, так і Німеччини. Тримор"я – це об"єднання, спрямоване передусім на розвиток інфраструктурних проектів в рамках країн-членів ЄС і за фонди ЄС. Ці інфраструктурні проекти в майбутньому можуть поширитись і на Україну. Загалом про цілі, яке ставить перед собою об"єднання можна подивитись в його проморолику, розміщеному на сайті президента Польщі.

І ще два важливих моменти. По-перше, урок з Тримор"ям Україна має врахувати, і наступний раз, коли її запрошуватимуть на інавгураційну зустріч тієї чи іншої міжнародної ініціативи не "губити" запрошення, як це відбулось минулого року, коли ми не були представлені в Хорватії. Хто знає, як би ми брали участь в дискусіях від початку, концепція "Тримор"я" можливо виглядала б дещо по-іншому. Крім того, за останній рік в Києві так і не змогли чітко сформулювати і запропонувати, якою буде роль України і в чому додана вартість від нашої участі в ініціативі, крім самого факту участі президента в саміті.

По-друге, є один, але дуже суттєвий плюс від того, що ми не беремо участь у "Тримор"ї". Ця ініціатива викликає далеко не найкращі реакції у Брюсселі і Берліні, де-факто політичній столиці #1 Європи і, не побоюсь цього слова, політичній столиці #2 у світі після Вашингтона. Попри всі заяви учасників ініціативи, що це ніяка не спроба створити альтернативний ЄС, багато хто в Брюсселі та Берліні сприймають цю ініціативу як таку, яка -свідомо чи несвідомо – націлена на посилення дезінтеграційних процесів в Євросоюзі. До речі, у вищезгаданому проморолику країни-учасниці фігурують як члени євроатлантичної спільноти, а не ЄС. Тобто більш з натяком на членство в НАТО, ніж ЄС. Чи потрібні Україні зайві проблеми з Брюсселем та Берліном через ініціативу, з якої ще невідомо чи щось взагалі вигорить у практичному сенсі? Думаю, відповідь очевидна. А в "Міжмор"ї" можемо брати участь скільки завгодно, головне, щоб було бачення і бажання наповнити його конкретним і цікавим для інших країн регіону практичним смислом.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...