22 листопада 2017, 15:29

Розгублене, та не загублене. Все, що варто знати про українське покоління Z

Коли 21 листопада 2013 року я вийшла на Майдан, то відразу зауважила, що переважно зустрічала там колег, знайомих і друзів з часів Помаранчевої революції. Як деякі самі себе жартома називали, "ветеранів" Помаранчевої революції. Вони не приховували: на Майдан в той дощовий, холодний вечір їх вивела незгода з рішенням уряду Азарова не підписувати Угоду про асоціацію, а тримала до пізньої ночі ще й певна нотка ностальгії за подіями десятирічної давнини.

Не буду приховувати: у той вечір мені відверто бракувало на Майдані молоді, тих, кого сьогодні називають поколінням Z. Вже тоді подумалось: невже ми наближаємось до реалій, схожих на Балканах, де найбільші прихильники Європейського Союзу – це люди середнього віку, а двадяцятирічні надають перевагу чомусь більш позамейнстрімовому? Мої побоювання не виправдались: молодь згодом приєдналась до Євромайдану.

Та й досі, як підтвердило презентоване нами сьогодні дослідження цінностей і орієнтирів української молоді (на основі соціологічного опитування та фокус-груп в регіонах), наше покоління Z залишається менш євроскептичним, аніж їхні однолітки в багатьох країнах Європи. Так, скажімо, 60% людей у віці від 14 до 29 років надалі підтримують членство України в Євросоюзі. Але цікаво інше: 30% – не довіряють Європейському Союзу. Головна "претензія" у них до ЄС – він, мовляв, не хоче бачити Україну в своїх членах. "Україна – не з тих країн, які беруть Євросоюз", – як ретранслював дещо приречений настрій свого покоління один з учасників нашої фокус-групи. 55% молодих людей вважає, що саме перспективою членства ЄС міг би простимулювати процес реформ в Україні. Це ще раз, до речі, підкреслює, наскільки сигнал від ЄС про перспективу членства для України є не просто чиєюсь дипломатичною чи політичною примхою. Важливо також, що Схід України залишається єдиним регіоном, де опонентів та невизначених щодо членства України в ЄС навіть серед молодих людей більше, ніж прихильників (13% опонентів, 44% невизначених проти 33% тих, хто "за").

Найбільшим викликом для розвитку України молодь, натомість, вважає російське вторгнення (59%). Виявилось, що 65% молодих українців переконані, що Україна та Росія перебувають у стані війни. Ще 61% вважає Росію відповідальною за розпалювання збройного конфлікту на Донбасі, у той час, як Україну – лише 5%. Однак, важливо зазначити, що майже 60% молоді на Сході України відповіли, що не знають відповіді на питання, хто відповідальний за початок війни. Судячи з результатів фокус-груп, ризикну припустити, що в цьому "незнанні" вагому роль відіграє фактор страху. Очевидно, молоді люди просто боялись дати "неправильну" відповідь.

Отож, якщо говорити про справді об"єднуючу ідею для молоді з усіх регіонів України – то це, на жаль, не Європейський Союз. Крім банального виживання, це, швидше, недовіра, чи навіть зневага, до усіх без винятку політиків, якою просто просякнуті відповіді на питання про всі біди і проблеми України в усіх без винятку регіонах.

З того, що мене надихнуло у цьому дослідженні, то попри всі панічні настрої, переважна більшість молодих українців (72%) не мають планів емігрувати з України. Крім того: така ж переважна більшість молоді переконана, що за 10 років вони житимуть в Україні краще, ніж сьогодні, як і українське суспільство в цілому. Тобто, того рівня зневіри у своєму майбутньому і майбутньому України, який спостерігався, скажімо, напередодні Революції гідності принаймні серед молодих людей ми не бачимо. У традиційному українському змаганні "зневіри проти віри" перемагає перемагає поки "віра". Принаймні серед молоді. А це дає додаткові підстави вважати, що покоління Z хоч і достатньо розгублене покоління, але точно не загублене покоління.

P.S. З повним текстом дослідження "Українське покоління Z: цінності та орієнтири", реалізованим спільно з Фондом Еберта, можна ознайомитись вже сьогодні на сайті Центру "Нова Європа".

powered by lun.ua

Блінкен і 5 обіцянок Зеленського

Візит Блінкена – це передусім відповідь на питання "Чи заслуговує Україна на більшу підтримку США лише тому, що Україна продовжує бути жертвою російської агресії?"...

Блінкен і 5 обіцянок Зеленського

Візит Блінкена – це передусім відповідь на питання "Чи заслуговує Україна на більшу підтримку США лише тому, що Україна продовжує бути жертвою російської агресії?"...

Ми йдемо до НАТО чи шукаємо статуси "поза НАТО"?

В України завжди була проблема з багатоголоссям на зовнішній арені. Занадто багато у нас тих, хто люблять виступати соло. Хоча як красномовно свідчить наша новітня історія, добивались ми справді чогось вартісного у зовнішній політиці не з допомогою "виступів соло", а завдяки злагодженому та якісному "хоровому співу" – чи то на підтримку безвізу з ЄС, чи за летальні озброєння зі США...

Важливий сигнал 100 днів президентства Байдена

Під завісу перших ста днів президентства Байдена, коли всі жваво аналізують перші досягнення і перші промахи його адміністрації, я б хотіла звернути увагу на одне рішення, яке не про Україну, але на яке важливо було б звернути увагу і в Україні (знаю-знаю, крім саміту Путін-Байден нам взагалі мало що цікаво зараз;)...

Про що говорить дзвінок Байдена Зеленському?

Через два з половиною місяці після інавгурації Байден вперше поговорив телефоном з Зеленським. Ми не знаємо напевне, чи відбувся б саме вчора цей дзвінок, якби не загострення на Сході України та накопичення Росією військ вздовж наших кордонів...

Путін-вбивця від Байдена. Що це змінює для України?

З боку президента США наразі спостерігаємо досить цікавий підхід до України: Байден не має проблем з тим, щоб говорити про Україну, але вочевидь має проблеми з тим, щоб говорити з Україною...