26 лютого 2018, 10:40

Про що говорять європейці між собою?

Кінець тижня провела у Брюсселі на Європейській лабораторії ідей – щорічному зібранні політиків, інтелектуалів, бізнесменів з ЄС, на якому в ідеалі мають вироблятись нові ідеї для майбутнього континенту. Цього року зібрання мало назву "Європа повертається" (Europe – back on track). Як неодноразово наголошували організатори заходу – без знаку питання в кінці. Тобто, повертається і крапка. Така назва сама по собі мала запрограмувати учасників на позитив. Але за результатами двох днів варто констатувати, що нові ідеї європейцям даються важко.

Оскільки зібрання було розраховано для внутришньої європейської адуториторії, було дуже цікаво і корисно довідатись, про що європейці розмовляють між собою; що саме формує їх внутрішній дискурс. Хочу поділитись декількома спостереженнями з лабораторії ідей, без жодної претензії на глибокий аналіз, але з максимальною проекцією на Україну.

-Україна впродовж двох днів окремо звучала лише в академічній лекції Івана Крастєва, яка стала інтелектуальною вишенькою на торті під завісу двох днів пленарних сесій і нескінченної кількості закритих "лабораторних" сесій. Ну і явною прикрасою болгарського президентсва в ЄС.

-Тема безпеки й конфліктів взагалі звучала дуже побічно. Це при тому, що мешканці ЄС, як свідчать нещодавні опитування, саме війну/конфлікт та тероризм вважають двома найбільшими глобальними викликами (далі йдуть кліматичні зміни).

-Не було й окремих сесій, які б стосувались політики ЄС на Сході Європи загалом, чи Східного партнерства зокрема. Далі складається враження, що про Східне партнерство в ЄС говорять виключно напередодні чергового саміту ініціативи – тобто, раз в два роки. Хоча, можливо, краще не фігурувати зовсім, аніж фігурувати, як Західні Балкани під назвою дебатів: "Західні Балкани: чорна діра Європи?". (добре, що хоч зі знаком питання)

-У ЄС, виявляється, існує своя "зрада". Це стало очевидно після виступу Жана-Клода Юнкера. Замість того, щоб присвятити виступ майбутньому Європи, президент Єврокомісії постійно скаржився на те, як європейці швидко розкручують негативні тренди, натомість позитивних речей – економічний ріст у всіх країнах ЄС, скорочення рівня безробіття (зокрема і серед молоді) – не дуже помічають. Наприклад, Юнкер зауважив, що за час мандату очолюваної ним Єврокомісії створено 9 мільйонів робочих місць, і ніхто про це говорить. А от якби за цей час європейці позбулись 9 мільйонів робочих місць, то його б з очолюваною ним Єврокомісією вже б, мовляв, умовно кажучи, винесли. Насправді, у нас, в Україні, теж бракує гарних новин з ЄС: дискурс переважно рухається у стилі "Євросоюз занепадає" і невідомо, чи щось від нього залишиться, поки ми готові будемо туди вступити. Відповідно, ставиться під питання доречність збереження європейського вектору.

-Найпопулярніші слова, які переслідували два повних дні дискусій – це трендове останнім часом "resilience" (стійкість) і "криза верховенства права". Організатори заходу передбачають, що в 2018 році слово "стійкість" може стати словом року в Оксфордському словнику так, як у 2017 році став "популізм", у 2016-му "параноя", у 2015-му – "економія". Прямо новітня історія ЄС: економія призвела до параної, яка поглибила популізм. А, він, в свою чергу зробив ЄС і європейські суспільства більш стійким.

-Словосполучення "криза верховенства права" в основному звучало в контексті трендів у Польщі та Угорщині. Ефект дежавю доводилось відчувати кожен раз, коли дискутувалася ефективність політики передумовності (conditionality): виконання рекомендацій з Брюсселя в обмін на фінансові виплати з ЄС. Більшість учасників висловлювались за те, що така політика Брюсселя неефективна і навіть небезпечна, і не можна змішувати речі з зовсім різних парафій: реформи в судовій сфері і фінансові виплати.

- Криза верховенства права активно спливала і в іншому контексті: європейці бідкались, що саме по собі поняття "верховенства права", як і "права людини", політики в багатьох з країнах ЄС подають як "елітарні" питання. Це при тому, що якраз найвразливіші верстви населення найбільше виграють від наявності верховенства права і захищених прав людини.

-Європейська аудиторія всіляко демонструвала, що вже психологічно попрощалась із Британією. Всі дискусії на тему взаємодії Британія і ЄС носили назву "Британія і Європа" (а не Британія в Європі, наприклад). А про Брекзіт говорили і запитували переважно самі британці, що не залишилось непоміченим багатьма спікерам в їхніх жартівливих коментарях на цю тему.

- Питання, на яке активно намагались знайти в рамках лабораторії – чи можна не любити Брюссель, але пишатись, що ти європеєць (що ти в ЄС). Відомий французький професор свідомо спровокував цю дискусію, залишивши європейців в активних роздумах: "Американці не люблять Вашингтон, але пишаються, що вони американці. Що заважає європейцям не любити Брююсель і пишатись, що вони в ЄС?".

P.S. Під час перебування у Брюсселі окремо зустрілась також з низкою представників євроінституцій, зокрема ЄК і Європарламенту. Там вже з порогу звучали до болі знайомі речі про Антикорупційний суд, поганий інвестклімат. Але була, наприклад, здивована, що один дуже відомий євродепутат, який знає Україну давно і дуже добре, нічого раніше не чув про потенціал України в ІТ-сфері. Це ще раз переконує в тому, що треба доносити і зовсім інші сигнали в Брюссель про Україну.



P.S.1 Дискусії і ідеї з європейської лабораторії ідей ми в Центрі будемо активно використовувати під час розробки позиційного документу щодо бачення майбутнього Європи з України "Візія нової Європи".

powered by lun.ua

Ми йдемо до НАТО чи шукаємо статуси "поза НАТО"?

В України завжди була проблема з багатоголоссям на зовнішній арені. Занадто багато у нас тих, хто люблять виступати соло. Хоча як красномовно свідчить наша новітня історія, добивались ми справді чогось вартісного у зовнішній політиці не з допомогою "виступів соло", а завдяки злагодженому та якісному "хоровому співу" – чи то на підтримку безвізу з ЄС, чи за летальні озброєння зі США...

Важливий сигнал 100 днів президентства Байдена

Під завісу перших ста днів президентства Байдена, коли всі жваво аналізують перші досягнення і перші промахи його адміністрації, я б хотіла звернути увагу на одне рішення, яке не про Україну, але на яке важливо було б звернути увагу і в Україні (знаю-знаю, крім саміту Путін-Байден нам взагалі мало що цікаво зараз;)...

Про що говорить дзвінок Байдена Зеленському?

Через два з половиною місяці після інавгурації Байден вперше поговорив телефоном з Зеленським. Ми не знаємо напевне, чи відбувся б саме вчора цей дзвінок, якби не загострення на Сході України та накопичення Росією військ вздовж наших кордонів...

Путін-вбивця від Байдена. Що це змінює для України?

З боку президента США наразі спостерігаємо досить цікавий підхід до України: Байден не має проблем з тим, щоб говорити про Україну, але вочевидь має проблеми з тим, щоб говорити з Україною...

Безпекові підказки з Токіо

У ці дні в Токіо серйозний дипломатичний рух. Візит держсекретаря та міністра оборони США. Прибув до японської столиці і український міністр оборони Таран, що само по собі серйозна подія...

Україна, не Коломойський, на радарі США

Питають часто останніми днями, що означають санкції проти Коломойського для українсько-американських відносин. Відповідаю) По-перше, Адміністрація Байдена всіляко намагається продемонструвати, що вона дійсно серйозно налаштована відстоювати демократію та антикорупційні зусилля в міжнародному масштабі...