Просто ще один саміт НАТО для України
Буквально кілька рефлексій з приводу саміту НАТО в Брюсселі з української точки зору і по гарячих слідах:
- Окрема Комісія Україна-НАТО (КУН) на найвищому рівні не відбулась – і це мінус. Сам факт її заблокування сусідньою європейською країною, є безпрецедентним. Те, що в Альянсі вдались до креативу і вигадали новий формат у вигляді спільного засідання Північноатлантичної Ради з Україною та Грузією, яке, на прохання американської сторони, Угорщина не заблокувала – це плюс. Крім того, враховуючи, що спільна заява Грузії з НАТО була оформлена як спільна заява за результати Комісії Грузія-НАТО, в Альянсі де факто розглядали формат спільного засідання як спільну Комісію Україна-Грузія-НАТО. До речі, навіть якби Угорщина не заблокувала КУН, у НАТО й без того були сумніви щодо її проведення, оскільки просто бракувало змістовної "начинки" для наповнення двогодинної зустрічі на двосторонньому рівні.
- Те, що не було спільної заяви Україна-НАТО за підсумками засідання Північноатлантичної Ради з лідерами України та Грузії, хоча спільна заява Грузія-НАТО була – це мінус. Проти такої заяви виступила Угорщина ще у листі, який постійний представник Угорщини при НАТО розіслав кілька тижнів тому колегам в Альянсі, закликавши їх, за нашою інформацією, навіть не готувати драфт спільної заяви.Звідси з"явилась заява головуючого. Але щодо України була достатньо сильною за риторикою власне заява головуючого і достатньо сильний текст в декларації лідерів саміту – і це плюс. На Брюссельському саміті з точки зору, Україні вдалось те, чого не вдавалось на попередніх самітах – отримати підтвердження рішення Бухарестського саміту НАТО, в якому йшлось, що Україна та Грузія будуть членами Альянсу. У Брюсселі, на відміну від попередніх самітів, це підтвердження звучить і в декларації, і в заяві головуючого.
- Те, що Україну не запросили до Програми посилених можливостей (Enhanced Opportunity Program) в НАТО – це мінус. Важливий момент: Україну не запросили не тому, що Угорщина заблокувала Комісію Україна-НАТО. Ще за кілька місяців до саміту було зрозуміло, що цю ідею не підримують деякі важливі європейські союзники НАТО. Зокрема, за нашою інформацією, йдеться про Німеччину, Францію, Нідерланди. За два тижні до саміту це стало зрозуміло остаточно. Але трагедію з цього приводу робити не варто. Запрошення до Програми посилених можливостей було важливе, швидше, з точки зору елкторально-політичної (знову щось здобули). З точки зору реальної доданої вартості для інтеграції України в Альянс – навряд чи. Українські переговірники, очевидно, розраховували, що НАТО погодиться запросити Київ до Програми посилених можливостей в обмін на те, що Київ не проситиме План дій щодо членства, про бажаність якого для України Порошенко знову згадав у листі до генсека НАТО в лютому цього року. Україна фактично ставила НАТО перед вибором: посилений партнер чи ПДЧ. Вибирати менше зло з двох зол в НАТО не захотіли.
- Угорщина по максимуму використала саміт НАТО як останній серйозний важіль впливу на Україну перед президентськими виборами в Україні. Більше таких подій, а відповідно і приводів чинити подібний тиск не буде. Це не означає, що угорський фактор у відносинах з НАТО непотрібно знешкоджувати. Не хотілось би мати в особі Угорщини для України ще одну Грецію для Македонії, яка роками блокувала зближення Скоп"є з НАТО через питання назви. Але очевидно, що можливості вирішення цього питання на рівні міністрів закордонних справ вичерпані, враховуючи токсичність риторики міністра Сіярто. Очевидно, надалі потрібно вести діалог не лише за посередництва США, але й на рівні особисто прем"єр-міністра Орбана. Крім того, Україна, на жаль, втратила ще одного потенційно важливого посередника між Києвом та Будапештом: Польщу. Польсько-угорські відносини сьогодні настільки близькі, що якби стосунки між Києвом і Варшавою були наразі іншими, можна було б розраховувати і на важливе польське сприяння.
- Американці продемонстрували напередодні саміту НАТО, що відносини України з Альянсом їм небайдужі. Саме їм, за нашою інформацією, належить креативна ідея зі спільним засіданням України, Грузії з Північноатлантичної Радою. Саме вони просили Угорщину не блокувати це засідання. Чи не вперше з початку президентства Трампа прозвучали і чіткі заяви представників Адміністрації США на підтримку Штатами членства України в НАТО (зокрема, від посла США в НАТО Хатчісон). Однак, важливо зрозуміти: на фоні непередбачуваної євроатлантичної поведінки американського президента для американської дипломатії сьогодні як ніколи важливо зберегти єдність Альянсу перед обличчям зовнішніх загроз, зокрема Росії. Тому в Україні мають бути свідомі того, що "ламати через коліно" європейських союзників заради рішення для України, яке викликає повне несприйняття в тих чи інших європейських столицях і тим самим підважувати єдність Альянсу, вони не будуть.
Загалом, можна констатувати, що кожен наступний саміт НАТО стає все менш амбітним. Рухається по нисхідній траєкторії, а не висхідній. Заяви в деклараціях НАТО про дотримання рішення Бухарестського саміту і про те, що "Україна має право самостійно вирішувати власне майбутнє та зовнішньополітичний курс без втручання ззовні" мають мало спільного з реальністю. А саме – з явною установкою в політиці окремих країн-членів "не дратувати Росію" (відмова запросити до Програми посиленого партнерства – з цієї опери). Тому, виконуємо Річну національну програму, яка з цього року нарешті стала дійсно схожа на ПДЧ, виконуємо Закон про національну безпеку, реформуємо СБУ і таким чином озброюємось новими аргументами на користь посилення форматів нашої інтеграції в НАТО. Україна втратила чимало часу,, коли ходила "манівцями" без мети набути членства в Альянсі. Маємо вчергове надолужувати згаяний час.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
