Нотатки із Штаб-квартири НАТО. ''Рамштайн'' і поза ним.
Що на мій скромний дипломатичний погляд важливо знати і розуміти за результатами засідання міністрів оборони НАТО та супровідних заходів України, в яких вперше взяв участь міністр оборони України Денис Шмигаль?
По-перше, дуже важливо, що відбулась і Рада Україна -НАТО (причому за участі не тільки міністрів оборони НАТО та України, але й головної дипломатки ЄС Каї Каллас), і засідання UDCG (Рамштайн). Важливо, тому що обидва формати потрібні і взаємодоповнюючі: якщо "Рамштайн" – це про нагальні (і не дуже) потреби України та відповідні внески допоки триває геноцидна війна РФ, Рада "Україна-НАТО" це стратегічна, інституційна рамка нашої взаємодії з Альянсом, постійний політичний діалог високого рівня. Своєрідне підтвердження того, що концептуально в нашому "незворотному шляху" до НАТО нічого не змінилось, навіть якщо вголос про це особливо не прийнято зараз говорити.
По-друге, всі три вчорашні заходи – і міністерська зустріч, і Рада "Україна-НАТО", і Рамштайн відбулись передусім під знаком PURL – пріоритизованого списку потреб для України. Відтак, питання підтримки України стало наскрізним питанням внутрішнього порядку денного міністрів оборони НАТО, а не лише заходів, повʼязаних з Україною. Понад, те – питання підтримки України завдяки програмі PURL до певної міри стало і питанням підтримки США. Причому не тільки підтримки їхньої подальшої активної залученості в питання європейської безпеки, але й підтримки в буквальному сенсі, оскільки кошти, які США отримують від європейських союзників американські партнери мають можливість далі інвестувати у власні виробництва найбільш затребуваної оборонної продукції. Так, допомога США Україні ніколи не була благодійністю, але сьогодні як ніколи Білий Дім може впевнено заявити, що їхня підтримка України повертається сторицею. Образно кажучи, якщо раніше американці отримували кешбек, то сьогодні, завдяки PURL, це як повернення коштів на карту.
Гарною для нас новиною вчорашнього дня стало те, що навіть більше 7 країн, які раніше так чи інакше оголошували про свої наміри долучитись до ініціативи, просигналізували про готовність зробити внески. Тому зрештою маємо вже більше половини країн-членів Альянсу, які або вже долучились або готові це зробити найближчим часом. На жаль, можу назвати лише тих, хто задекларував своє бажання публічно – Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Бельгія, Люксембург, Ісландія, а також – з тих, які додались вчора – Норвегія (вже другий внесок!) та Фінляндія. Деякі країни ще завершують внутрішні, національні консультації, а також "дошліфовують" суми (зокрема, і на прохання збільшити внески). З деякими ми продовжуємо працювати – і щодо внеску в принципі, і щодо швидшого внеску, аніж вони планували. Але загалом динаміка така, що не бути в PURL серед країн-членів НАТО – це не бути в євроатлантичному мейнстрімі.
По-третє, хоча PURL є критично важливим, але він не покриває всіх потреб нашої оборони та оборонного виробництва. Саме тому за моделлю PURL був створений єдиний синхронізований, пріоритизований і валідований список помісячних потреб України. На Рамштайні в Брюсселі вперше його представили. Дуже важливо, що в цей перелік входять і необхідні для нас фонди для масштабування оборонних виробництв в Україні, зокрема дронів. Міністр оборони Денис Шмигаль дуже детально і фахово пояснив, що потрібно Україні як в контексті так званого "зимового пакету" з прицілом на засоби ППО, так і в контексті нарощування оборонних виробництв і стійкості українських збройних сил в наступному році. І не менш важливо, що впродовж вчорашнього дня міністр підписав три документи зі своїми візаві з Норвегії, Німеччини та Польщі, два з яких -з Берліном та Варшавою – націлені якраз на спільне виробництво оборонної продукції і в Україні, і за межами. З німцями, зокрема, це про виробництво в Україні БМП Lynx та боєприпасів. Тема створення спільних оборонних виробництв з Україною – однозначно одна з найбільш трендових зараз в Штаб-квартирі Альянсу. Як, до речі, і тема далекобійних ударів України)
По-четверте, НАТО набуває ваги в форматі "Рамштайн". Вчорашнє засідання було таким, яке не лише відбулось на території Штаб-квартири, але і організацією якого вже опікувались переважно в Штаб-квартирі. Хоча політичне лідерство залишається за Німеччиною та Британією і головуванням двох міністрів оборони цих країн Пісторіуса та Хіллі, присутність генерального секретаря Альянсу Марка Рютте поруч з ними вже нікого не дивує і сприймається досить природньо. Наразі важливо знайти алгоритм, за яким UDCG працюватиме найбільш ефективно – і гнучко, і без браку відповідних спроможностей. Також один з нових підходів – що робота має кипіти і між засіданнями, з відповідним трекінгом внесків, а не лише напередодні кожної зустрічі і з декларацією раніше вже анонсованих пакетів допомоги.
І, нарешті, пʼяте. Атмосфера, яка панувала щодо України вчора в Штаб-квартирі НАТО була однією з найбільш позитивних. Настрій був не просто супер приязним, але й дещо навіть святковим – всі вітали з днем народження Дениса Шмигаля. Останні атаки Росії на країни-члени НАТО – передусім дронова атака на Польщу, а також наша "антидронова" місія до Данії – викликали в Альянсі захоплення не лише героїзмом українського народу, але й захоплення нашою стійкістю до щоденних атак (і не кількома, а сотнями дронів та десятками ракет), нашими здобутими високою ціною знаннями та нашими технологіями. Я не знаю, як точно виміряти рівень поваги до тієї чи іншої країни, але якби вчора її виміряли щодо України, то б її рівень просто зашкалював. Є з чим і над чим працювати далі.
P.S. Окрема подяка міністру оборони Денису Шмигалю та його команді за дуже професійну і сфокусовану роботу вчора в Штаб-квартирі Альянсу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
