Нотатки із Штаб-квартири НАТО. Про що говорять національні директори з оззброєнь.
Останні три дні в Штаб-квартирі НАТО було особливо людно та гучно. Її заполонили військові і цивільні люди, які гордо називаються національними директорами з озброєнь, чи англійською коротко і зрозуміло – NAD. Це, на хвилиночку, ті люди, які розповідають вищому політичному керівництву в своїх країнах, які озброєння їм самим потрібні, яких бракує, тримають контакт з оборонними виробництвами та ідентифікують, що і як може бути передане чи продане Україні.
Всі вони зʼїхались на конференцію для національних директорів озброєнь (CNAD), яка відбувається у Штаб-квартирі двічі на рік. Для України ця конференція має особливу важливість, тому що окрім сесії виключно для союзників, і сесії у форматі союзники+партнери, на якій відбулась окрема дискусія з генсеком Марком Рютте, відбувається ще й тривала (чотирьох годинна цього разу) зустріч у форматі UDCG (чи Рамштайн) на рівні саме національних директорів з озброєнь, де йдеться виключно про наші потреби.
Україну на CNAD представляв заступник міністра оборони Сергій Боєв, який у нас де-факто виконує роль директора з національних озброєнь. Була рада долучитись до нашої делегації на пленарних засіданнях, а також під час двосторонніх зустрічей з цілою низкою національних директорів озброєнь – від США та Норвегії до Нідерландів та Швейцарії.
Що важливо зазначити за результатами цих майже трьох днів?
Єдиний майданчик, на якому представник України не присутній і йому не надається слово для окремої презентації – це зустріч самих країн-членів НАТО. На всіх інших платформах України ДУЖЕ багато. "Старожили" CNAD кажуть, що стільки виступів і презентацій, як було від імені України цього разу – і по оборонних потребах, і по оборонному виробництву – в межах однієї конференції не було ще ніколи. І в цьому немає нічого дивного: ніхто в світі не здатний дати кращої поради для національних директорів з озброєнь, аніж Україна. Ні щодо ефективності їхніх власних озброєнь, бо так, як ми протестували багато з них – в такій інтенсивності боїв і тривалості за часом – не тестував ніхто. Ні щодо того, на що в умовах сучасної війни краще спрямувати оборонні виробництва. Висновок, який доводиться все частіше чути від цієї вузько профільної групи людей – що краще виробляти щось не супер перфектне, але багато і швидко, аніж близьке до ідеалу, але в лімітованій кількості і довго – теж базується на нашому досвіді. І таких висновків чимало. Інше питання, що не всі вони ще перевтілились в конкретні дії, хоча твердження, що оборонні індустрії такі ж важливі, як і збройні сили, стає тут потрохи крилатою фразою.
Чому Україна ще несподівано вчить сьогодні партнерів з НАТО – це пріоритизації. Несподівано, бо раніше це вони нам роками пояснювали, що пріоритетів не може бути, наприклад, двадцять). Однак в контексті потреб і озброєнь ми спроможні сьогодні дуже чітко озвучити – і це, власне, і зробив Сергій Боєв, що конкретно і в яких кількостях нам потрібно, аби пройти зиму з точки зору ППО (так званий air defence winter package). З нюансами та акцентами. Які конкретні потреби на 2026 рік – і з точки зору озброєнь, і з огляду інвестицій в наші оборонні виробництва. Багато партнерів керуються логікою, що нам потрібно терміново, чи як люблять казати з подачі одного американського генерала на "fight tonight", але 2026 рік – це вже теж фактично про "fight tonight".
І ключове тут – ми нарешті почали чесно і відкрито говорити з партнерами не тільки про те, що нам потрібно, але і про те, що нам НЕ потрібно. І, як не дивно це може звучати, ображених не було, навпаки – деякі партнери дякували. Сподіваюсь, це допоможе переглянути деяким склад пакетів допомоги, і переорієнтувати свої ресурси на щось більш потрібне і термінове для нас, зокрема в рамках ініціативи PURL. Це ще раз доводить – непотрібно боятись виглядати не вдячним і непотрібно боятись виглядати не ввічливим, якщо комунікувати це з партнерами аргументовано та з повагою.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
