Мюнхен на тлі чотирьох відкриттів України
"Щоб дійсно допомогти Україні, не потрібно казати, скільки їх – військових, техніки. Потрібно сказати, а скільки нас", – рекомендував чотири роки тому у своєму виступі Президент України учасникам Мюнхенської конференції безпеки в момент, коли в різних столицях світу були паралізовані страхом від самої думки про можливе вторгнення "другої армії" світу до набагато меншої сусідньої країни.
Сьогодні, коли ми наближаємось до четвертих роковин найкривавішої та найбрутальнішої війни в Європі з часів другої світової, а Президента України у цій же залі вітали тривалими оваціями, ми знаємо відповідь і на перше, і на друге питання. Ми знаємо, скільки їх приходить на українську землю і скільки їх в геометричній прогресії звідси не повертається. Ми знаємо, скільки нас – тих, хто дійсно з Україною. Хто не захищає Україну виключно заявами та скаліброваними між атаками візитами. А тих, хто разом з нами здатний до швидких та рішучих дій, працює над тим, щоб була збережена єдність позицій та підходів. Адже як влучно зазначив Президент вже у цьогорічній промові на конференції "наша з вами єдність – це найкращий перехоплювач для російських агресивних планів", органічно інтегруючи в політичний контекст лексику з популярного сьогодні словника повітряних сил.
Нинішня Мюнхенська конференція чітко продемонструвала, як за чотири роки війни відбулось щонайменше чотири відкриття України світом.
Перше відкриття – це мужність нашого воїна, який витримує натиск російської армії вже четвертий рік поспіль. Завдає йому рекордних втрат, і щойно отримує необхідний ресурс та момент – використовує його для звільнення нашої землі.
Друге відкриття – це неймовірна стійкість, адаптивність і навіть, якщо хочете, своєрідна дисциплінованість українського народу. Той момент, коли натовп вишиковується у стрій. І цей момент триває роками, стрій не розсипається попри постійний повітряний терор, попри неймовірні зусилля для того, щоб відтворити нормальність життя. Щоб насолоджуватись моментами тиші і спокою.
Третє – це відкриття наших оборонних індустрій, раптове усвідомлення того, наскільки інноваційною та технологічною може бути Україна. Що саме тут може бути створений справжній європейський "арсенал свободи". Відкриття саме в дні Мюнхенської конференції безпеки підприємства зі спільного виробництва українських дронів у Німеччині слугувало лише додатковим красномовним нагадуванням цього. Україна – і у вдало візуалізованому виступі Президента, і у вигляді моделей українських розробок, представлених у відкритому міністрами закордонних справ України та Німеччини Українського дому – продемонструвала у Мюнхені, як вона змогла ефективно скористатись не лише підтримкою міжнародних партнерів за чотири роки, але й навіть браком цієї підтримки. Адже якби ми мали всього, вдосталь і вчасно, не факт, що могли б спостерігати подібний бум оборонних індустрій.
Нарешті, четверте відкриття України, яке відбувається прямо сьогодні, але вже було помітне на багатьох зустрічах у Мюнхені: Україна зацементувала своє місце за столом переговорів. Не в меню, а саме за столом. Понад те – сьогодні ми ще й почуваємось достатньо впевнено, аби виступати за таке ж місце за столом і для всієї Європи. План Путіна – домовлятись про долю України та Європи виключно з президентом США (точніше, навʼязати президенту США план капітуляції України), не спрацював. Повага до України не лише як до бійця, але й як до переговірника, який готовий виборювати свою позицію за столом не менш запекло, аніж відстоювати кожну позицію на фронті – відчувалась в розмовах навіть з тими країнами, які не підпадають у відповідь на питання "скільки нас" проти Росії.
У результаті акумулятивного ефекту від цих чотирьох відкриттів Україна у Мюнхені в цьому році виглядала як ніколи сильно та впевнено. Як би парадоксально це не звучало на тлі відкритих ран, які далі кровоточать. На тлі неймовірного болю і руйнувань. Попри той факт, що на четвертому році війни ми все ще вимушені просити поштучно ракети до ППО замість того, щоб з допомогою партнерів зруйнувати спроможності Росії в принципі здійснювати такі атаки і нарощувати оборонне виробництво.
І ще: вже другий день поспіль чую від іноземних учасників конференції, що нинішній Мюнхен зіграв важливу роль в закріпленні думки, що Росія не виграє війну, а Україну, українців, в принципі неможливо перемогти. Тепер завдання масштабувати це розуміння серед тих, хто не був у Мюнхені, і апріорі не є його цільовою аудиторією.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
