Зеленський не бачить ворога в Путіні, але знайшов його в Порошенку
У минулому залишилися пафосні саміти миру і красиві фоточки на фоні швейцарських гір з Гарріс та іншими світовими лідерами за спиною. Три роки дипломатії у стилі бикоко демонструють повний провал, нас лише інформують про якісь домовленості з Путіним. Головне, аби ці домовленості відбувалися не за рахунок України.
Накидування фекалій на адміністрацію Байдена за "не таку" допомогу не допомогло сподобатися адміністрації Трампа. Новий американський президент публічно заявляє, що Україна має повернути всю допомогу, яку нам надали раніше, аби ми встояли. За кожну копійку прийдеться платити Україні. В цей час влада продовжує красти і купує старе російське атомне обладнання.
Здається, кожному українцю очевидно, які виклики стоять перед нами. Країна тримається на крові і жертовності ЗСУ. Уже одинадцятий рік. Уже третій рік в особливо кривавому протистоянні з жорстоким ворогом, який може здолати нас зараз не на полі бою, а всередині. Бо українська влада відкриває ворота в пекло, розколюючи країну і даруючи Кремлю такі щедрі подарунки, про які він і не мріяв. Накриваючи втомлене, зморене, емоційно розхитане суспільство новими хвилями зневаги і протистояння.
Зеленський і його 5-6 менеджерів їдуть на Мюнхенську конференцію, й замість готуватися до важких розмов з міжнародними партнерами, посилюючи антипутінську коаліцію, блокують відрядження туди Порошенка, який мав там десятки запланованих зустрічей, аби посилити українські позиції, показати єдність всіх українських політичних еліт щодо нашої територіальної цілісності і суверенітету.
На Банковій перемогли фобії, а не здоровий глузд, на Порошенка наклали санкції. Це матиме довготривалі наслідки для нашої євроінтеграції, бо ЄС не зможе закрити очі на політичний тиск на лідера опозиції. Під загрозою відкриття кластеру "основи".
Зеленський власними руками подарував аргументи всім україноскептикам, що ми не готові до членства в ЄС і НАТО. Бо поки наша Армія демонструє найкращі НАТОвські стандарти, ті, хто вже 6 років у владі, тягнуть країну в авторитаризм, знищили свободу слова, топчуться по правах людини, обнулили парламент як незалежну інституцію, руйнують децентралізацію і всі державні інституції. Вони просто хакнули ці державні інституції, заселивши їх Колями, Марʼянами і недолугими міністрами та аферистами всіх мастей і фасонів.
Зеленський і Стефанчук як члени РНБО, яким не муляє повна зала ОПЗЖ, але свербить Порошенко і Європейська Солідарність, спровокували масштабну парламентську кризу. Все. Зеленський і слуги залишаються тепер сам на сам з ОПЗЖ і з ними будуть приймати найтемніші рішення. Молодці! Так переможемо.
Арешти бойових командирів демотивують армію. Щоденні погрози мерам демотивують місцеве самоврядування.
Але найстрашніше те, що нинішня владна команда своєю недолугою поведінкою всередині і назовні послаблює Україну. Уже порушено ключовий, фундаментальний принцип – нічого про Україну без України. А після останніх сумасбродних рішень Зеленського наші партнери будуть ще більше розчаровані і це матиме наслідки для підтримки країни.
Можна створити 10 міністерств єдності і прийняти 100 постанов про день молитви, але якщо в твоєму серці тільки злоба і помста, страх за себе і ненависть до всіх, хто не з тобою, на виході буде одне – розкол, а не обʼєднання країни. Як можна бути президентом такого великого народу і залишатися таким дрібʼязковим і мстивим? Не перемігши власні фобії, важко буде перемогти путіна...
Темні часи і недолуга влада. Але маємо вистояти, бо надто висока ціна заплачена за українську державність і Україну.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
