Нічого про Україну без України: головний тест саміту на Алясці
Настрої світових лідерів перед самітом на Алясці – від слабкої надії на мир до занепокоєння, що Путін нав'яже свій сценарій Трампу.
Очевидно, що ключовими темами будуть двосторонні взаємини між Вашингтоном і Москвою, питання стратегічної стабільності та ядерна зброя, і лише потім – війни на Близькому Сході, Іран, Україна.
Для Києва дуже важливо, аби підсумком зустрічі стало припинення вогню, хоч очевидно, що Путін спробує звично тягти час.
У цьому контексті важливою стала онлайн-зустріч президента Трампа з європейськими колегами та Зеленським, мета якої – застерегти від путінських маніпуляцій і блефу.
Західні аналітики наразі мають суперечливі очікування щодо першої особистої зустрічі двох президентів після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Саміт пройде на військовій базі Joint Base Elmendorf-Richardson в Анкориджі – символічному місці, яке впродовж десятиліть відігравало ключову роль у стримуванні радянської загрози. Формат передбачає закриту розмову тет-а-тет у присутності перекладачів, а згодом – переговори делегацій у складі "п'ять на п'ять" та спільну пресконференцію.
Лідери "Коаліції охочих" Емманюель Макрон, Кір Стармер і Фрідріх Мерц після консультацій із Зеленським і віцепрезидентом США Джей Ді Венсом у спільній заяві наголосили, що шлях до миру не може визначатися без самої України.
Вони підкреслили необхідність дипломатичних зусиль, підтримки Києва та збереження тиску на Москву через санкції й економічні обмеження, якщо Росія не піде на перемир'я. Міжнародні кордони не повинні змінюватися силою, а припинення вогню має супроводжуватися дієвими гарантіями безпеки для України.
Вперше прозвучало про готовність розгортати сили стримування після завершення бойових дій. Україна та ЄС відкидають будь-які обмеження на українські Збройні сили чи її співпрацю з третіми країнами.
Тим часом, з неофіційних коментарів у дипломатичних колах звучить і інше – у найближчій перспективі членство України в НАТО "не на часі". Для Києва важливо почути конкретні гарантії безпеки і зрозуміти, як вони працюватимуть. Навчені гірким досвідом Будапештського меморандуму та інших "безпекових угод", українці вправі вимагати від своєї влади озвучити, яким є наше бачення дієвих гарантій і якою є позиція партнерів. Бо розпливчастість та двозначність формулювань – це як тридцять підписаних українською владою "безпекових угод" без жодних реальних гарантій.
Принцип "Нічого про Україну без України" має бути непорушним.
Історія пам'ятає приклади, коли переговори без участі жертви агресії закінчувалися глобальною катастрофою. Мюнхенська угода 1938 року, коли Чемберлен, намагаючись умиротворити Гітлера, фактично подарував йому частину Чехословаччини, відкрила шлях до Другої світової війни. Ялтинська конференція перекроїла повоєнну Європу – і на десятиріччя закрила залізні мури, заблокувавши країни соціалістичного блоку під протекторатом Москви.
Очевидно, Путін живе цими історичними паралелями і прагне ділити світ з позиції сили. Кремлівський воєнний злочинець, який вже чверть століття у владі, встиг розв'язати кілька війн у Грузії та Україні, знищити політичну опозицію, стерти з лиця землі десятки міст і вчинити тисячі воєнних злочинів. І як колись Чемберлен, сьогодні Трамп ризикує подарувати агресору перепочинок і легітимність, якщо дозволить собі йти на поступки за рахунок України.
Сам Трамп запевняє, що не обговорюватиме територіальних поступок без Зеленського і визнає необхідність припинення вогню як передумови для змістовних переговорів. Проте згадки про можливі "land swaps" – обмін територіями – лунають з усіх вуст.
Завтрашня зустріч на Алясці стане моментом істини для всієї трансатлантичної спільноти.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.