16 вересня 2014, 12:23

Партія Пупкіна

Сьогодні до парламенту можуть пройти дві політичні партії, які іменовані на честь лідера. Це – Блок Петра Порошенка та Радикальна партія Олега Ляшка. Такі назви красномовно свідчать, хто в організації господар. Тож електорату не варто напружувати мізки щодо ідеології, цінностей чи хоча б інших активних членів партії. Достатньо гарної картинки на ТВ з мужнім поглядом лідера і палким закликом. На жаль, такий вождізм, притаманний африканським країнам, шкодить розвитку парламентаризму в Україні.

Річ у тім, що ані перша, ані друга організація не схожі на демократичні партії, які представляють інтереси виборців – платників податків – в парламенті. В цивілізованому західному світі, до якого тягнеться і Україна, політичні партії відіграють роль інструментів, які допомагають вирішити певні проблеми в суспільстві. Наприклад, на місцевому рівні партійці знають кожного виборця в обличчя, а також проблеми вулиці, району чи міста. Члени партій піднімають проблему в ЗМІ, організовують людей в адвокаті-кампанії та тиснуть на владу доти, доки проблема не буде вирішена. Так члени партії стають лідерами у себе в містах, фактично кандидатами до місцевих рад. А партії заробляють додаткові відсотки по всій країні перед парламентськими виборами. Варто зазначити, що партійці на Заході, об'єднуються, бо мають спільні цінності та ідеї, закріплені в партійних програмах та стратегіях розвитку. Наприклад, прихильники вільного ринку вступають до лав ліберальної партії та голосують за неї, адже чітко бачать програму партії. Відтак ліберали в парламенті, якою б не була спокуса проголосувати за якесь популістське рішення лівих, утримаються. Інакше втратять цілі покоління своїх прихильників.

Іменні партії в Україні не мають ні цінностей, ні ідеологій, ні програм, ні тим більше довгострокових стратегій розвитку. Все на чому ґрунтується впевненість таких політичних проектів перед виборами – це доступ до телебачення. Достатньо згадати одну персону, яка мала власну партію та мрію, про які щовечора нагадував телевізор. Сьогоднішні проекти Ляшка та Порошенка – подібні порожні бульбашки. Для прикладу, на сайті РПЛ можна знайти тільки програму лідера партії для президентських виборів. Програма ж самої партії, яка існує кілька років – відсутня. Який-небудь сайт президентської партії БПП взагалі не можливо знайти.

Представники подібних іменних проектів інколи зауважують, що такі партії є гарним соціальним ліфтом для оновлення політичної еліти. Проте – це твердження є оманою для виборця. Як вже було зазначено, на заході члени партій плідно співпрацюють на локальному рівні з сусідами, аби заробити голоси на місцевих виборах. Успішність такої діяльності є одним із основним критерієм відбору кандидатів від партії на національному рівні. Партійці проводять з'їзди, на яких формують списки та обирають серед себе кращих представників для національних парламентських виборів. В Україні виборчі списки оприлюднюють в наказовому порядку без будь-яких публічних обговорень. Врешті-решт, закріплене ім'я в назві партії убиває будь-яку ініціативу та конкуренцію власне в середині самої партії. Складно конкурувати з Васьою Пупкіним за лідерство в партії Васі Пупкіна. Така практика сприяє політичній корупції, через що до парламенту регулярно потрапляють не чисті на руку бізнесмени та рейдери під прикриттям рейтингових облич.

На превеликий жаль можновладці ігнорують засади парламентаризму. Сьогодні розвиваються політичні проекти, під прапорами яких до законодавчого органу держави потраплять різні групи для рішення приватних інтересів. Через чотири-п'ять років мильні бульбашки луснуть, залишивши після себе партійний вакуум. Таким чином розвиток парламентаризму в Україні знову зазнає чергової кризи, яка стане гарним підгрунттям для нових популістів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Будувати сильну державу не "для НАТО", а для власної безпеки

Про результати Саміту НАТО. Можна образитися на весь світ. А можна доказати всьому світові, що ми найкращі. Українцям під силу розбудувати сильні незалежні державні інституції, які будуть працювати раціонально і без корупції...

Майно зрадників, які здали Південь ворогу, досі не конфісковано

Кулініч, який здав росіянам Херсонську область; Наумов, який інтегрував в СБУ і покривав зрадників; Сівкович, який був звʼязковим між зрадниками в СБУ та ФСБ – всі вони досі не отримали вироків, не потрапили під санкції, а їх майно не стягнуто на користь воюючої держави...

Ерефія обовʼязково паде. Але для цього маємо викорінити роскапітал і побудувати сильний ОПК

Всі українці очікують на падіння ерефії. І вона неодмінно впаде. Та на мою думку ключовим фактором самознищення рашизму стане сильна і економічно раціональна мілітарі Україна...

Економічна пуповина з Москвою досі не розірвана. Секторальні санкції відсутні

На початку серпня минулого року Президент України Володимир Зеленський вніс до парламенту проєкт постанови про запровадження секторальних санкцій проти "ерефії"...

Активи Дерипаски. Вже не поразка, але поки і не перемога

Можна порадіти за конфіскацію численних активів російського олігарха Олега Дерипаски в Україні. І подякувати за це команді заступниці Міністра юстиції Ірині Мудрій, яка відповідальна за напрямок підготовки позовів про стягнення активів підсанкційних осіб...

Україна – не Ізраїль. Хочемо вижити – мусимо ним стати

Держава Ізраїль укотре продемонструвала майстер-клас всьому світові як треба розправлятися з ворогом. Рішуче, жорстко, результативно та головне заздалегідь...