Генпрокуратура саботує закон на замовлення голови Держприкордонслужби генерала Дейнеки
Страшна державна таємниця
20 листопада на закритому засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування можливих порушень законодавства України при здійсненні заходів з оборони держави (ТСК ВР) я підписав зобов'язання про нерозголошення.
Проте я розкрию деякі факти, тому що ніякої військової або державної таємниці на засіданні ТСК не розглядалося. А службові злочини посадових осіб, корупційні схеми та особисті образи і погрози не можуть бути приховані.
На засіданні ТСК був присутній заступник генерального прокурора Андрій Лещенко, якого, до речі, звинувачують у переслідуванні детективів НАБУ.
Однак, незважаючи на присутність заступника генерального прокурора, Генеральна прокуратура України досі не порушила кримінальної справи або хоча б перевірки за фактами, які розкрилися на засіданні ТСК у присутності депутатів Верховної Ради.
Також досі немає офіційного рішення ТСК у "справі Касьянова", а розтиражований у ЗМІ як "рішення ТСК" пост у Facebook депутатки Юлії Яцик – лише її особиста думка, і нехай це буде на її совісті.
Два тижні тому я подав нову заяву до ТСК з проханням провести дійсно відкрите, чесне засідання з розглядом доказів, з опитуванням свідків. Важливо встановити істину.
Відповідаючи на питання ТСК, як так сталося, що півтора року підрозділ ДК-8 працював, і не було ніяких зауважень, як раптом його розформували, голова Держприкордонслужби генерал Дейнеко заявив, що "це його особиста помилка".
Чи не здається Генеральній прокуратурі, що ця "особиста помилка" генерала дуже дорого коштувала державі, і варто провести розслідування з цього приводу?
Також на засіданні ТСК генерал Дейнеко публічно звинуватив майора Касьянова в тому, що він має білоруський паспорт, не стояв на обліку в ТЦК, не складав присягу на вірність народу України, що Касьянова нібито "нічого не повʼязує з Україною".
Прошу Генеральну прокуратуру дати правову оцінку таким заявам очільника ДПСУ. Щонайменше дивне звинувачення проти людини, яка, як всім відомо, брала активну участь у протидії російської агресії з квітня 2014 року, має державні нагороди.
Також прошу Генеральну прокуратуру дати правову оцінку заяві начальника 10 мобільного загону полковника Балагури, який відповідаючи на питання ТСК, чому він не бував у місці постійної дислокації підрозділу ДК-8, не займався справами підрозділу, сказав – це смішно – що його не пускав капітан Юрій Касьянов (тоді ще капітан).
Мовляв, коли ще в березні 2024 року він з офіцерами частини приїхав знайомитися з новими підлеглими (ми тоді перейшли зі ЗСУ до ДПСУ, до 10 мобільного загону) пан Касьянов їх "прогнав".
Уявляєте собі цю картину?... Капітан, командир взводу, виганяє з місця розташування роти командира бригади... І той їде, і за півтора року ні разу не приходить, і не крутить капітана Касьянова в баранячий ріг, а робить його майором))
Насправді все було навпаки: переходячи на запрошення генерала Дейнека зі ЗСУ до ДПСУ, ми запросили до себе в ППД командування 10 мобільного загону, проте після цієї зустрічі нам "влетіло", а всі поїздки до нас командування частини були суворо заборонені Дейнекою через свого першого заступника.
Це все є в листуванні з командуванням, все задокументовано.
Ці докази я оприлюднив на засіданні ТСК у присутності заступника Генерального прокурора. Однак – жодної реакції від Генпрокуратури немає.
Хоча публічне свідчення Балагури, що він не займався справами підрозділу і навіть не бував у розташуванні, – це зізнання у вчиненні службового злочину.
Вкотре прошу Генеральну прокуратуру дати правову оцінку діям Дейнекі, який таким чином вибудував систему управління нашим підрозділом ДК-8 рівня роти, що їм фактично командували командири взводів, які отримували вказівки від Дейнекі через його першого заступника.
Натомість формально виконуючий обовʼязки командира підполковник Х навіть ніколи не бував у фактичному ППД підрозділу, не планував бойові операції, не навчав особовий склад, не брав участі в організації внутрішньої служби, не бачив наші дрони і не виїжджав на бойові операції.
Також прошу генеральну прокуратуру дати правову оцінку тому факту, що в Генеральному штабі відсутні звіти підрозділу ДК-8 по результатах бойової роботи, про що на засіданні ТСК заявив представник ГШ. Однак, всі звіти ми подавали на першого заступника генерала Дейнеко через месенджер – така була вказівка Дейнекі.
Прошу Генпрокуратуру зʼясувати: чому бойові завдання підрозділу ДК-8 ставилися через месенджер командирам взводів, в обхід командира роти, також звіти подавалися через месенджер від командирів взводів, а не офіційно через командира роти.
Всі звіти є, вони задокументовані як і листування з командуванням.
Представник Генштабу не зміг на засіданні ТСК підтвердити або спростувати відомий факт нашої атаки на завод "Кремній Ел" в ніч на 19 жовтня 2024 року. Після цієї атаки найважливіший російський оборонний завод зупинив свою роботу, і про це писали всі ЗМІ.
Також представник ГШ не зміг підтвердити або спростувати факт нашої атаки на москву в ніч на 14 березня 2025 року – коли вперше за півтора року українські безпілотники долетіли до центру москви. Про це теж багато писали, і є публічні, офіційні підтвердження. Але їх немає в Генеральному штабі – чому?
Прошу Генеральну прокуратуру провести перевірку за цими фактами.
У нас є всі звіти та інші докази нашої успішної роботи. В нас є докази, є свідкі того, що службові злочини генерала Дейнекі, його бажання приховати факти власної корупційної діяльності, а також невиконання іншими посадовими особами ДПСУ своїх службових обов'язків, а не нібито погана робота військовослужбовців, призвели до розформування бойового підпозділу ДК-8.
Зобовʼязання про нерозголошення може стосуватися державної або військової таємниці, проте аж ніяк не злочинів.
Навпаки – я зобовʼязаний, як громадянин, вказати на злочини, повідомити про них, і вимагати проведення розслідування навіть у публічний спосіб, якщо заступник генерального прокурора саботує закон.
Офіційне звернення до Генеральної прокуратури направлено.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
