Рік президента Зеленського. Без емоцій
Річниця президента Зеленського здійняла хвилю емоцій його прихильників та противників, відновивши позиційні бої без правил і дискусії, скільки ще він протримається фаворитом українців.
Для того, щоб подивитися холодним розумом на ситуацію і зробити висновки, потрібно повернутися в 2018-2019 роки.
А в 2018-2019 роках якісне соціологічне дослідження показало політичне цунамі, що вже сформувалося і йшло дуже глибоко в настроях українців, із назвою "Тотальна зміна політичної еліти". Більшість політиків та штабів його не побачили і в 2018 році радісно стартували старорежимні президентські кампанії, включаючи П. Порошенка і Ю. Тимошенко.
Але де-хто все ж таки намацав і зрозумів, що це цунамі вийде на берег на президентських виборах 2019 року і свідомо чи несвідомо виштовхнув у перегони Володимира Зеленського.
Навряд чи пан Зеленський розумів, у що він в'язується та що на нього чекає. Через далекість від політики та нерозуміння структури економіки України, він, як дитина, що гуляє по краю безодні, вірив, що можна перестати стріляти на Донбасі та домовитися з Путіним, пересадити всіх корупціонерів і олігархів, одночасно підвищити зарплати і пенсії. Просто треба стати президентом і підписати якісь накази, що, вочевидь, не хотіли роботи попередні 5 президентів України. На цьому і була побудована Зе-кампанія для наївних українців, які, стомлені тяжкою та непродуктивною працею, досі вірять у диво.
Якби в 2018-2019 роках старі політики подивилися правді в очі і детально вивчили соціологію, вони б зрозуміли, що у них не було жодного шансу на президентське крісло, як не буде його і на наступних виборах. Потрібно мати мудрість прийняти і жити з цим. І саме тому рейтинґи Зеленського ще довго будуть утричі вищими за всіх конкурентів, бо він єдиний відповідає вимозі українців про тотальну зміну політичної еліти. І неважливо, що буде робити Зеленський. Бо насправді він уже нічого зробити не зможе, навіть маючи 73% легітимність та 100% концентрацію влади, оскільки за 12 місяців урядування повторив 5 найбільших помилок своїх попередників:
1. Почав загравати з Росією та дозволив втягнути себе в нафталінові домовленості, хоча мав всі шанси писати свою історію з чистого аркуша.
2. Втратив вікно можливостей зробити найболючіші структурні реформи, як то судова, правоохоронна, пенсійна, медична, податкова, земельна, антимонопольна, міграційна, державного управління та інші. В Україні таке вікно діє не більш як 6 місяців, навіть для президента з 73% рейтинґом і монобільшістю. Після цього олігархічно-совдепівська система, що щедро підживлюється свійськими корупціонерами і ФСБ, починає пожирати і розкладати президентів. Тільки ці болючі реформи можуть витягнути економіку з піке проїдання, немає жодного особливого шляху та чарівної палички для розвитку та інвестицій.
3. Провалив кадрову політику, посадивши в ліфт замість некорумпованих професіоналів своїх друзів та міцних господарників, досвідчених схематозників, які в долі і темі значно ліпші, ніж сам Зеленський. Тепер їх позбутися практично неможливо.
4. Провалив комунікаційну політику, і відтак втратив зв'язок з реальністю та дав можливість посадити себе в теплу і комфортну ванну, де його триматимуть, поки все не вкрадуть і не поділять.
5. Провалив зовнішню політику, наївно думаючи, що всі світові лідери будуть стояти в черзі для зустрічі з ним та наданні кредитів і грантів. А з'ясувалося, що треба пооббивати пороги і постояти в черзі прохачів і водночас не влізти в халепу чужих виборів.
Ніякий другий термін президента Зеленського, про який він заявив на пресконференції 20 травня, вже не змінить якісно ситуацію в Україні, бо вікно можливостей Зеленського закрилося, хоча він і надалі залишатиметься найпопулярнішим політиком всієї України допоки не сформується нова політична еліта.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
