Корупційні яйця Міноборони як система, а не технічна помилка
Скандал із цінами на продукти харчування військових не виходить з обговорень Верховної Ради. Журналістське розслідування лише вершина айсбергу. Скарги на проблеми з харчуванням почали з'являтися ще весною, як тільки рашисти відступили від Києва, і в нього повернулися з бункерів західної України династичні корупціонери. Тому звинувачувати в "розкачуванні човна" журналістів, депутатів або громадськість, просто недоречно. Маючи скарги, я писала депутатські звернення в МО, на що мені давали відписки.
Безумовно, вартість яєць та інших продуктів важлива, і вона є завищеною в контрактах МО, але є значно системніші проблеми в цій історії, якщо глибше подивитися на харчування та інше матеріальне забезпечення ЗСУ. Мій топ проблем, які перетворюють курячі яйця на золоті:
1. На державні тендери, зокрема і харчування, не приходять системні компанії з репутацією, а кожен рік з'являються одноразові з новими назвами, але одними й тими ж сірими бенефіціарами. Це відбувається через специфічні умови тендерів, виписані під конкретні компанії, та небажання бізнесу з досвідом і репутацією мати справу з державними коштами (з хабарями, прокурорами, СБУ і по списку). Внаслідок цього в економіці розвиваються бізнес-виродки без якості, сервісу, репутації та майбутнього для них і економіки України.
2. Накази, процедури і документообіг МО настільки заплутаний, що в них можуть розібратися тільки "крєпкіє", досвідчені господарники. Тому на тендери приходять тільки свої, а свіжо мобілізовані начпроди розуміють, що їхній фах до лютого 22 року не може допомогти зрозуміти багаторівневу логіку переписування непотрібних паперів із ризиком отримати кримінальні справи після Перемоги. Системне навчання начпродів відсутнє.
3. Електронний облік продуктів відсутній, зокрема, складський і управлінський, все – на папері. Ніхто детально не знає собівартість: що, скільки коштує, доставляється, списується, і що на залишках. Відповідно в МО немає оперативного аналізу послуг і проблем з харчуванням і розуміння, що змінювати. П'ятий рік у "тестовому режимі" знаходиться програма для замовлення, списання, звітності на підтримці ентузіастів, але без якоїсь стратегії розвитку та впровадження. Український рітейл бізнес давно вже звик до повністю автоматизованого електронного обороту продукції і документів, де в будь-який момент можна побачити ціну товару, маржу, залишки в будь-якій точці України, але МО цього не потрібно було, бо в каламутній воді жирна риба плаває.
4. Послуги харчування ЗСУ надаються комплектами. Хто зробив найдешевший комплект із 400 продуктів на вибір, затверджених в каталозі МО (з такими екзотичними як осетрина чи ананас), певною кількістю калорій і найнижчою ціною, той і виграв тендер, зафіксував вартість на рік у договорі. А потім роби, що хочеш. Наприклад, постачальник, що зазначив у первинному комплекті лосось, може замінити його на скумбрію, але вартість комплекту не змінюється. Думаю, якщо подивитися що їдять у в/ч, то це не більше 80 продуктів, переважно простого щоденного споживання як картопля, морква, буряк, курка, ковбаси. Комплекти взагалі ніяк не враховують різноманітності та збалансованості (мінерали, вітаміни) харчування, що потенційно впливає на стан здоров'я та боєздатність військовослужбовців.
5. Не без людського фактору: є начпроди, які в змові з постачальником, завищують обсяги продукції та особового складу на папері і ділять корупційний надлишок між собою. Це лікується тільки онлайн обліком/контролем і в'язницею.
Що треба зробити, крім того, щоб перестати красти:
1. Повернутися до оприлюднення всієї несекретної інформації та проводити прозорі тендери.
2. Умови тендерів повинні бути складені так, щоб у них могли брати участь як великі, так і малі постачальники з досвідом, активами та репутацією зі зрозумілими для всіх умовами та правилами гри. Розбити тендерні умови і договори на дві частини: постачання продуктів і приготування для тих частин, хто не хоче/не може готувати на місці. Повернути дзеркальність відносин між в/ч та постачальником і дати можливість більшого контролю виконання договорів зі сторони в/ч.
3. Оптимізувати географію постачання, щоб хліб і картоплю з Києва не возили в Херсон.
4. Розробити ефективну систему надання та розгляду претензій щодо якості послуг, які надає постачальник.
5. Забезпечити наявність альтернативних/дублюючих постачальників і можливість вибору постачальника з 2-3 варіантів для кожної в/ч.
6. Відійти від комплектів і зменшити кількість продуктів у каталозі. Перейти до реалістичного, але прогнозованого списку зі зрозумілим терміном постачання, а не як зараз: замов продукти за 6 тижнів до постачання.
7. Спростити документообіг, цифровізувати процеси та облік в МО та в/ч, зробити законодавчі зміни, якщо потрібно.
Система закупівель харчів, палива та іншого мат. забезпечення ЗСУ підлягає капітальному ремонту, навіть враховуючи війну, інакше вона постійно буде породжувати корупціонерів біля корита. Ми не повинні загрузнути в старих схемах із непрозорими тендерами і дивними підрядниками. А керівники МО та в/ч, які наживалися під час війни, повинні сидіти на нарах, а не вдома на диванах, забитих грішми. Тоді це буде справедливість, а не профанація, і Україна буде не росією.
