Україну очікує "загальнодержавний" Алчевськ
Зауваження з приводу декларацій уряду щодо реформування ЖКГ
Реформа комунальної сфери, задекларована урядом, вочевидь, закінчиться перекладенням тягаря витрат з ремонту та утримання "багатоповерхівок" на їх мешканців. Однак було б наївним розраховувати на вирішення коштом пересічних громадян "комунальних" проблем, які накопичувалися ще за радянських часів та роки незалежності. Якщо влада шукатиме "крайнього" замість того, щоб реформувати напівзруйнований комунальний сектор, на Україну очікує загальнодержавний Алчевськ з людськими жертвами, бо зношеність комунальних мереж досягла критичного стану.
Зранку – гроші, ввечері – реформи
Говорити про ефективну соціальну політику, – в тому числі, в ЖКГ, – при нинішньому бюджетному "гаманці" – це все одно, що всерйоз сприймати наміри бабусі і дідуся на свою пенсію купити "Мерседес", комп'ютер та італійські меблі. Уряди розвинених країнах зазвичай проводять соціальні реформи, які б'ють по гаманцю пересічних громадян, під час економічного підйому, коли зростають доходи населення та падає рівень безробіття. Цим шляхом має йти й український уряд, який за 3-5 років, завдяки системним економічним реформам, має сприяти збільшенню обсягів українського бюджету, принаймні, в 4-5 разів, – до рівня країн Східної та Центральної Європи. Лише після цього реформи в соціальній сфері, – в тому числі, в ЖКГ, – будуть не такими болісними для людей. Політика обмеження влади монополій, підтримки національного виробника, малого та середнього бізнесу забезпечить зростання державних доходів та підвищення соціальних стандартів в Україні, – в тому числі, в комунальному секторі, – до європейського рівня. За нинішніх умов уряд лише імітуватиме соціальні реформи, продовжуючи ошукувати громадян.
Гроші українців з'їдають монополії
Реформи уряду в комунальному секторі зводяться лише до підвищення вартості комунальних послуг. Приміром, щомісячна плата за квартиру в багатоповерховому будинку зросте цього року на 40-60%. Галопуючі тарифи не сприяють ні покращенню якості послуг, ні відновленню інфраструктури чи капітальному ремонту будинків. За 20 років незалежності жоден уряд так і не наважився розпочати системні реформи ЖКГ, оскільки галузь надає можливості для особистого збагачення можновладців та "дружніх" їм компаній. "Комунальний" ринок тотально монополізований напівдержавними структурами. Гроші пересічних українців безслідно розчиняються в ланцюжку ЖЕК – монопольні постачальники води, газу, тепла, електроенергії, які свідомо завищують ціни. В той же час, монополії перекладають на плечі кінцевого споживача витрати на обслуговування зношених, більше ніж за 50 років мереж. Навіщо компаніям-монополістам витрачати мільйони гривень на їх ремонт, якщо можна весь прибуток до копійки покласти собі в кишеню? Тому діряві водоканали в деяких містах втрачають при транспортуванні близько 70% води, в містах вибухають будинки через зношеність газових мереж, а теплоцентралі більше обігрівають змерзлу землю, ніж квартири.
Так – конкуренції!
Що передбачають реальні реформи в ЖКГ? Україні за прикладом країн ЄС потрібно створити конкуренцію на ринку комунальних послуг. Уряд в першу чергу, має розділили компанії-монополісти на виробників, постачальників та продавців води, газу, тепла, електроенергії. В цьому разі, компаніям важко буде приховати в тарифі надмірні прибутки або необґрунтовані витрати, й вони будуть зацікавлені у здешевленні виробництва. Місцеві органи влади мають передати "комунальні" мережі в концесію приватним компаніям-постачальникам, бо у держави немає коштів на їх ремонт. В той же час центральний бюджет або місцеві органи влади мають взяти на себе частину витрат на реконструкцію. Держава також має стимулювати створення приватних ЖЕКів, а також заохочувати самостійний вихід на ринок фізичних осіб-підприємців, – як-то, слюсарів, електриків, сантехніків.
На тобі, Боже, що мені негоже
Держава намагається скинути з себе відповідальність за капітальний ремонт та утримання будинків на пересічних громадян, створивши об'єднання співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ). Президент обіцяє, що до кінця 2014 року в ОСББ в Україні увійде 70% будинків. В Україні громадяни в ОСББ не поспішають, побоюючись, що їх змусять своїм коштом проводити капітальний ремонт. У відповідних законопроектах держава гарантує, що після створення ОСББ візьме на себе витрати з капремонту "багатоповерхівок". Однак, ці обіцянки надто декларативні. Заяви деяких можновладців, що мовляв, на Заході саме ОСББ несуть на собі всі витрати по утриманню житлового фонду, ні в які ворота не лізуть. Ні одна країна Західної Європи не мала такого досвіду, як Україна, де 90% будинків не ремонтувалися 40 і більше років.
Капремонт – за рахунок держави
Реконструкцію житлового фонду має фінансувати держава, бо пересічні українці за нинішнього рівня доходів на це не здатні. За оцінками 2008 року, на загальнодержавний "капремонт" необхідно від 380 до 500 млрд грн. Для порівняння, – доходи державного бюджету складають – 250 млрд грн. Вочевидь, виконання "ремонтних" робіт навіть за рахунок держави розтягнеться, щонайменше, на 15-20 років. Щоб держава в чергове не ошукала громадян, парламент має затвердити законом, що ОСББ бере на себе зобов'язання з повного утримання "багатоповерхівок" лише тоді, коли держава перерахує 100% коштів на їх капітальний ремонт. Одночасно з формуванням ОСББ має бути створений державний Фонд капітального ремонту для накопичення коштів. Щоб гроші Фонду не розікрали, при організації ОСББ має бути проведена "паспортизація" кожного будинку, де буде визначено стан зношеності, а також оцінено вартість першочергового та капітального ремонту. Контролювати витрачання коштів мають не державні чиновники, а самі мешканці будинків.
Де гроші брати?
Частину коштів на "капремонт" може дати Світовий банк у вигляді 30-річного кредиту, іншу частину виділятиме держбюджет, ще третину – Національний банк у вигляді довгострокових цільових кредитів. Приміром, якби НБУ кожен рік передбачав емісію 10-15 млрд грн. на замовлення "ремонтних" робіт у національного виробника, то пожвавилася б економічна діяльність. До того ж, держава зекономила б гроші на нинішньому безсистемному "штопанні" дірок.
УНП наголошує, що комунальна реформа має проводитися комплексно, оскільки часткове запровадження заходів лише погіршить ситуацію. Тобто, одночасно зі створенням ОСББ має розпочати свою роботу Фонд капітального ремонту, а держава має заохочувати створення приватних ЖЕКів на базі малого та середнього бізнесу. Уряд має розбити "комунальні" монополії на виробників, постачальників, продавців, а також провести відкриті тендери по передачі в концесію комунальних мереж. Ще раз підкреслюю, – всі заходи з реформування ЖКГ держава має провести після 3-5-річних заходів з пожвавлення економіки та зростання доходів бюджету та пересічних громадян.
В той же час, переконаний, що реформи в ЖКГ необхідно розпочинати вже зараз, попри економічну кризу. Саме комплексний підхід буде сприяти інвестиційній активності та суттєвому скороченню суспільних витрат на утримання ЖКГ. Інвестуючи з трьох джерел (громадяни, держава, приватний сектор) кошти в заходи з енергозбереження будинків, тепломереж, саме зараз можна не тільки скоротити витрати на теплову, електричну енергію, воду, але і стимулювати інвестиційний попит на матеріали, які використовуються при реконструкції та утепленні мереж, будинків. Причому це все мають бути матеріали українського походження. Віддача від таких інвестицій може бути відчутна вже з першого року їх здійснення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
