"Нафтогаз" проти "Газпрому": гра в дурня, або щоб навчитися вигравати, треба вміти розрізняти, де туз, а де шістка
Небажання жити своїм розумом коштує Україні 1 млрд доларів щомісячно
Українські інтереси знов під загрозою. "Газпром" 2012 року удвічі збільшить закупівлю азербайджанського газу – до 3 млрд кубометрів. Як відомо, Україна розраховує на азербайджанський газ, бо планує побудувати термінал скрапленого газу, щоб зменшити енергетичну залежність від Росії. Коли вже неповороткий український уряд навчиться спритності у росіян?
Росія дала черговий урок українцям, як треба захищати національний інтерес. Поки український уряд жебракує газових знижок в Москві, російська дипломатія не вилазить з країн Центральної Азії та Каспійського регіону. "Газпром", який перетворився на монопольного перекупника дешевого азійського газу, активно поширює свій вплив. Статистика щодо походження газу, який "Газпром" продає ЄС, свідчить, що українському уряду нема чого бігати в Москву, зате має сенс потроїти дипломатичні зусилля в Брюсселі, столицях країн Каспійського регіону та Центральної Азії.
Так, 2008 року з 170 млрд кубометрів газу, який "Газпром" продавав ЄС, обсяги власне російського – лише дві третини. Решту "Газпром", використовуючи свою транзитну монополію, експортував з інших джерел: близько 42 млрд – з Туркменістану, 15 млрд – з Казахстану, 7 млрд – з Узбекистану. Якщо 2003 року витрати "Газпрому" на купівлю нафти та газу у третіх країн складали менше 1 млрд доларів, то 2007 – 15 млрд або 25% всіх видатків. Це при тому, що видобуток власного газу в Росії щорічно падає.
В зв'язку з цим, хотілося б запитати український уряд, – до яких пір Україна зі своїм мізерним бюджетом буде уклінно відвозити в Білокам'яну мільярди доларів російському – навіть не виробнику, – а перекупнику центрально-азійського газу? Чому українська влада ніколи – повторюю, – ніколи не використовувала нашу транзитну монополію для захисту національних інтересів? Адже, контролюючи фактично увесь експорт російського газу у Європу, наші доморощені урядовці так і не спромоглися скористатися цим унікальним геополітичним ресурсом ні для себе, ні для своїх стратегічних енергетичних партнерів! Не "Газпром", а "Нафтогаз" давним-давно мав умовно скупити всі експортні ресурси Туркменістану, Казахстану, Узбекистану, Азербайджану на багато десятиліть наперед та продавати їх "Газпрому" за право транспортування українською територією до ЄС "газпромівського" газу на вигідних для України умовах. Бо саме ГТС України є тією вирішальною ланкою, завдяки якій Росія може продавати свій газ на європейський ринок! Чому ж "Газпром" зміг скористатися своїми перевагами монополіста, а НАК "Нафтогаз" – за 20 років так і не навчився!
Образно кажучи, "Нафтогаз", маючи у себе одні "тузи", постійно програє у дурня "Газпрому", у якого на руках одні "шістки". Невже в українців не вистачає розуму, щоб залучити в союзники ЄС, який є природним конкурентом Росії в боротьбі за перспективні родовища енергоносіїв цього регіону? Як відомо, "Газпром" вважає своїм не просто конкурентом, – а ворогом, новий європейський газотранспортний коридор "НАБУККО", який дозволить європейцям без посередництва Росії отримувати азійський газ. До того ж, Україні є і сьогодні чим зацікавити ЄС в обмін на потужну підтримку, – по нашій ГТС європейці продовжують отримувати 70% російського газу. Країни Центральної Азії зацікавлені в послабленні впливу Росії та співробітництві з Україною і ЄС, які мають потужні ПЕК, – їх цікавить спільна розробка родовищ, будівництво інфраструктури, постачання труб для альтернативних трубопроводів тощо. Чому уряд ніяк не навчиться на досвіді інших країн, як український дипломатичний корпус повинен лобіювати інтереси української економіки за кордоном?
Якби Україна навчилася грати на геополітичних протиріччях у зовнішній політиці, то без посередників закупала б в 2-2,5 разів дешевший туркменський, казахський, узбецький, азербайджанський газ, а також давно б уже мала б модернізовану європейцями ГТС. Майже 1 млрд доларів, які "Газпром" щомісячно витягає з дірявої української кишені за постачання найдорожчого в світі газу, – це плата за небажання жити своїм розумом. Отож, дякуйте Росії за науку, панове урядовці!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.