Iгри влади "в ТАБАЧНИКА" призведуть до вибуху народного гніву
Малорос ТАБАЧНИК намагається довершити справу ВАЛУЄВА. Україна шокована черговими планами так званого міністра освіти остаточно знищити українську мову, державний статус якої закріплено Конституцією. Скорочення вивчення української мови до двох годин на тиждень, а також ліквідація історії України в школах – черговий дикий експеримент над українськими дітьми, яких намагаються не тільки позбавити історичної пам'яті, а й перетворити на неписьменну масу з комплексом меншовартості. Влада має визначитися, чи їй по дорозі з ТАБАЧНИКОМ, бо через його витівки Україна може вибухнути гнівом ще до чергових парламентських виборів.
Урізання української мови до двох годин на тиждень призведе до різкого зниження рівня грамотності маленьких українців, бо не забезпечить її повноцінне засвоєння. Тобто перший захід ТАБАЧНИКА спрямований на розвиток в українців комплексу меншовартості, – вочевидь, напівписьменних "хохлів" вчитиме, як правильно жити, "старший руській брат". Iсторія ж України формує національний світогляд. Її вивчали в українських школах навіть за часів СРСР, хоч і у спотвореному вигляді. Ліквідація історії України має стерти з народноi пам'ятi ганебні епізоди геноциду та русифікації українцiв, а також – гордість українських дітей за національних героїв та свою етнічну приналежність. В антиукраїнському доробку міністра – наміри скоротити кількість ВНЗ в Україні, шкіл в сільській місцевості, а також ледь не вдвічі – кількість предметів в 11 класах, – щоб дитина, яка має схильність до літератури, "не позіхала на уроках фізики та математики". Мовляв, навіщо нації "гречкосіїв" письменники, митці та науковці?
В статті "Опоздавшие на 200 лет" в "Київському телеграфі" ТАБАЧНИК прямо визнає, що він – малорос, який вважає себе частиною "единого русского народа". Тоді чому цей пан очолює міністерство, яке формує світогляд української нації? Вочевидь, гарант Конституції загрався в політику компромісів з Росією, не розуміючи серйозності планів відтворення "Русского мира". В заходах ТАБАЧНИКА проглядається імперська стурбованість Кремля "собіранієм земель русскіх", яка тільки набирає обертів. Діюча влада має пам'ятати, що Росія, яка в 19 сторіччі заборонила українську мову Валуєвським та Емським указами, ніколи не знала меж в справі русифікації, бо вбачала в вільному мовному розвитку українців – загрозу "обособлєнія украінской народності". ТАБАЧНИК, як і його попередник ВАЛУЄВ, намагається проводити політику національного та культурного пригноблення українців. "Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может", – під цим ганебним висловом ВАЛУЄВА ТАБАЧНИК може підписатися, як під принципом своєї міністерської роботи.
Намагання ТАБАЧНИКА подати свої антиукраїнські пропозиції під "соусом" виконання вимог Євросоюзу – "словоблудіє" та політична мімікрія. Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин та Венеціанська комісія зазначили, що будь-яке послаблення державної мови не відповідає духові Європейської Хартії регіональних мов, а просування регіональних мов та мов меншин не повинно здійснюватися за рахунок державної мови. Верховний комісар ОБСЄ загострив увагу на "втраті історичної рідної мови, мовній русифікації багатьох неросіян, домінуванні російської мови у ряді регіонів України через пригнічення неросійських мов органами радянської влади". В зв'язку з цим, українському прем'єру та Президенту слід, нарешті, визначитися, куди вони ведуть Україну – у Європу чи Російську імперію, яка за сторіччя існування нажила слави тюрми народів. ТАБАЧНИК, нарешті, має бути відправлений у відставку, бо його сумнівна діяльність породжує політичну напругу й може призвести до вибуху гнiву в країні, як це неодноразово було під час русифікаторських заходів у Російській імперії. Невже у діючої влади недостатньо соціальних проблем, щоб напередодні парламентських виборів наражатися ще й на національно-етнічні?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
