У Кремлівській приймальні
Альтернативи власному видобутку енергоресурсів немає
Путін на зустрічі з Януковичем в чергове відкриває для України "Євразійські обійми", використовуючи українську енергетичну залежність. Нові вимоги Росії – допустити "Газпром" до розробки перспективних українських енергетичних родовищ: сланцевого газу та традиційного – на Чорноморському шельфі. Погодитись на ці пропозиції – це все одно, що здати росіянам всі козирі та визнати свою поразку ще до початку гри.
Українська влада ніяк не може усвідомити- очікувати добровільних "цінових" поступок від Росії немає сенсу! "Комерсант-Україна" стверджує, що "Нафтогаз" при ціні на газ 250 доларів за 1 тис кубів пропонує Росії залишити його закупівлю на рівні 33 млрд кубів. Тобто як тільки на горизонті з'являється примарна морквина "дешевого газу", українська влада впадає в ейфорію, одразу ж забуваючи про власні енергоресурси та наміри скоротити закупівлю російського газу за рахунок диверсифікації. Іншими словами, – прощавай курс на розбудову української енергетичної незалежності! Добридень – звична для української влади колоніальна залежність від Росії!
Якщо йти на поводу у Кремля й швидко не скорочувати споживання російського газу, це скінчиться катастрофою для української економіки. Як свідчать Харківські угоди, газові знижки не дають цінового полегшення українському бюджету. Днями це був змушений визнати навіть прем'єр Азаров, виступаючи у Європарламенті. Член Ради НБУ Юрій Полунєєв нещодавно зазначив, – виплати за російський газ, – 1 млрд дол. щомісячно, – суттєво тиснуть на курс гривні, що під впливом "зовнішнього фактору" може призвести "до дуже турбулентної ситуації". Але попри ці факти уряд вперто продовжує лізти у боргову кабалу до "Газпрому", – "Нафтогаз" намагається позичити у російського "Газпромбанку" 2,5 млрд доларів на виконання газових контрактів. Негативний результат такої політики є більш, ніж передбачуваним.
Політичної стратегії на максимальне використання власних енергетичних ресурсів в української влади й досі немає. Нарощування видобутку свого газу залишається на вкрай низькому рівні. Приміром, видобуток газу в 2011 році порівняно з минулорічним періодом збільшився аж... на 0,4%, а в січні-березні цього року... на 1,3%. Шанси на зменшення енергетичної залежності дає розробка Чорноморського шельфу, завдяки сучасним буровим установкам, першу з яких вже доставили в Україну. Однак Кремль вже намагається прибрати до рук українські можливості, – Путін домагатиметься створення СП для розробки шельфу, щоб загальмувати просування України до енергетичної незалежності. Ще не встигли ЗМІ оголосити про ймовірних переможців конкурсу на розробку українських родовищ сланцевого газу – британсько-голландську Shell та американську Chevron, – як в якості можливого кандидата на зміцнення української енергетичної незалежності в чергове розглядається... російський "Газпром". Український уряд не припиняє цим дивувати увесь світ. Чи може країна, яка так страждає від російської газової монополії, ще міцніше затягувати у себе на шиї петлю енергетичної залежності від Росії?
Українські заходи з диверсифікації також більше схожі на гру в "піддавки", ніж на серйозну політику. Приміром, рамкова угода, підписана днями "Нафтогазом" з німецькою дочірньою структурою "Газпрому" – RWE не містить ні ціни на газ, ні обсягів його закупівлі. Диверсифікація, якою погрожує український уряд, можлива лише зі згоди... "Газпрому", у якого RWE викуповує російський газ на словацько-чеському кордоні.
Якщо нинішня влада всього цього не зрозуміє, то Україна так і залишатиметься вічно бідним та політично залежним прохачем в приймальні "Газпрому". А згодом, опустивши голову, буде змушена на "пташиних правах" знову проситися в обійми старшого брата, в чергове відклавши свої євроінтеграційні мрії до кращих енергетичних "розкладів".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
