Провал інформаційної війни проти України
Євро-2012 стало справжнім святом футболу, зокрема, завдяки Україні, хоч "дехто вважав це майже неможливим", – так голова УЄФА Платіні днями підбив підсумки чемпіонату. Напередодні Євро-2012 світові ЗМІ галасували про політичну нестабільність, вибухи, тероризм, расизм в Україні тощо. Знову нам цілеспрямовано формували жахливий імідж, яким із самих початків нашої незалежності лякали світ.
Нагадаю, що образ нової країни, яка щойно оголосила незалежність, світові ЗМІ формували з подачі радянських – російських політтехнологів. Адже після розвалу СРСР та провалу політики експорту комунізму закордонні агенти впливу Кремля сконцентрували свої зусилля на організації інформаційних війн проти новоутворених незалежних держав. Україна у цій політичній грі завжди посідала особливе місце. Так восени 1991 року у найвпливовіший газеті Великобританії "Financial Times" з'явилася величезна редакційна стаття щодо України, суть якої красномовно підкреслював заголовок "Дикун із ядерною булавою". Україну зображали невігласом, який прагне отримати контроль над ядерними арсеналами колишнього СРСР, не маючи для цього жодних підстав та можливостей через відсутність в українців відповідних знань, технологій та навичок. Мовляв, ядерна зброя у руках такого дикуна – це небезпека усьому світу. Далі був новий сплеск інформаційної війни у світовій пресі – серія чорнобильських жахіток з України, допоки ми не зупинили всі блоки ЧАЕС. Потім на перші сторінки ЗМІ вийшли – справа Гонгадзе, отруєння Ющенка, війна між Президентом і прем'єром, корупція, Тимошенко і, нарешті, напередодні Євро-2012 – тероризм і расизм.
Всі ці інформаційні заходи проти України виникали синхронно у всьому світі, як начебто за одним порухом невідомого диригента, але за відомою з радянських часів партитурою. І ось, нарешті, – серйозний збій комуністичної провокаційної машини. Попри залякування ЗМІ, народ все-таки з усіх – усюд поїхав до України. І тепер, завдяки масовому приїзду вболівальників на Євро-2012, світ дізнався, що українці є мирною, дружньою нацією, українки – не предмет торгівлі, а достойні жінки, що Україна має гаряче та відкрите серце. Наслідки такої "народної дипломатії" вже даються взнаки: вболівальники Британії судяться з Бі-Бі-Сі за репортаж, де Україну зображено як расистську країну, куди краще не подорожувати. Сьогодні пересічні німці, які всім серцем полюбили Львів та Київ, – глузують з Меркель, яка називала нас жахливою країною. І пропри відголос інформаційних війн, – як-то недавні провокаційні заяви "Femen" французьким журналістам, - світ вперше побачив Україну власними очима, а не очима інформаційних провокаторів.
