Уряд ставить воза попереду коня
Імпортозаміщення треба розпочинати з ПЕК
Днями Азаров на засіданні уряду повідомив про наміри створити системний план розвитку економіки, метою якого є концентрація державної підтримки в найперспективніших галузях та наповнення українського ринку національним товаром. Це те, чого Україна потребує уже 21 рік. Однак, судячи з заяв прем'єра, уряд знов намагається поставити воза попереду коня.
Причиною української бідності є параліч національного виробництва, гіпертрофований розвиток сировинного експорту, а також залежність від найдорожчого в світі російського газу. Рецепт українського заможного життя має три складових: 70% товарів на національному ринку, – в першу чергу, широкого вжитку, – мають вироблятися українськими підприємствами, російський газ має бути замінений на дешевий національний енергоресурс, експорт має стати високотехнологічним, – з високою доданою вартістю.
Прем'єр обіцяв стимулювати розвиток внутрішнього ринку за рахунок імпортозаміщення, стимулювати перспективний експорт, витягти економіку з кризи за рахунок галузей, які дадуть віддачу в найкоротші строки. Кроки, начебто, правильні. Експерти зазначають, що нині тільки 8% внутрішнього ринку належить українським товарам, а 70% доходів українців вимиваються з країни через купівлю імпорту. Нині біржові ціни на основні експортні українські товари, – метал, продукти хімії та зерно, – різко впали через другу хвилю світової рецесії. Надто висока залежність від зовнішніх ринків робить країну вразливою, призводить до дефіциту валюти, ставить під загрозу стабільність гривні.
Однак з презентації прем'єром намірів створити програму на урядовому засіданні, складається враження, що цей самий стратегічний план відродження економіки складатимуть радники, відряджені Кремлем. В переліку найбільш перспективних галузей в плані імпортозаміщення Азаров вчора назвав... машинобудування. Щоб зрозуміти, яка галузь є найперспективнішою для імпортозаміщення в Україні, достатньо подивитися на статистичні дані щодо структури імпорту за 2012 рік. Найбільші обсяги закупівель припадають на Росію, – 33,2%, причому переважно на російський газ. Саме там знаходиться та сама "чорна діра", через яку українська економіка втрачає шалені валютні ресурси та перспективи розвитку. І саме ПЕК є тою самою "золотою" акцією в структурі української економіки, яка допоможе різко зменшити витік коштів з країни та досягти максимальної користі від інвестицій. Тим більше, що Україна має вдосталь енергетичних ресурсів, розробкою яких влада навіть не цікавиться. Так, видобуток газу в 2011 році порівняно з минулорічним періодом збільшився аж... на 0,4%, а в січні-березні цього року... на 1,3%. Світовий банк оцінив щорічні потреби нафтогазового комплексу України у 12 млрд грн. інвестицій, – трохи більше 1 млрд дол. Тобто уряд щомісячно вивозить в Росію кошти за російський газ, яких було б достатньо для щорічного (!!!) інвестування нарощування видобутку українських енергоресурсів.
Другим після ПЕК пріоритетом для імпортозаміщення в розвинених країнах традиційно вважається заміна імпорту харчів та товарів широкого вжитку, – це те, на що витрачає кошти кожна родина. Для України найперспективнішим в цьому сенсі є сектор АПК. Як свідчить статистика, до 70% доходів українці витрачають на продовольчі товари. Інвестиції в АПК, мабуть, є "найшвидшими" за терміном окупності, – 1 рік: посіяв, зібрав, переробив, отримав прибуток. Щоб розвинути АПК, потрібно, в першу чергу, звільнити приватну ініціативу, надавши можливості для ефективної оренди землі, переробки та збереження продукції фермером та селянином-одноосібником. Звільнення приватної ініціативи дозволить також підняти перспективну туристичну галузь, – пересічні українці охоче вкладатимуть кошти в "зелений" туризм, невеличкі дешеві міські готелі, кафе тощо. Такі кроки уряду дозволили б створити передумови для формування середнього класу і в місті, і на селі.
Незмінним пріоритетом для уряду має стати транзитна галузь. По-перше, якщо Україна не матиме доріг, то не матиме й інвестицій. За наявності якісних доріг інвестора не відлякуватиме навіть "славнозвісна" українська корупція. По-друге, використання українського транзитного потенціалу спроможне забезпечити Україну шаленими прибутками – близько 30 млрд доларів щорічно, що рівнозначно збільшенню на третину бюджетних доходів. За даними британського інституту "Рендел", Україна займає перше місце в Європі за рівнем транзитності. Через Україну проходить більшість наземних шляхів із центральної до східної частини Європи та Азії, річкові магістралі, морські порти, аеросполучення, потужна ГТС. Потрібно приділити особливу увагу міжнародним транспортним коридорам (МТК), які інтегрують Україну в міжнародну транспортну систему. З 10 МТК, визначених ЄС як надзвичайно важливі транспортні артерії для перевезення вантажів та пасажирів в межах світової економіки, 4 МТК проходять територією України. В буквальному сенсі, це мільярди, що лежать у нас під ногами.
Що стосується машинобудування, про яке говорив на засіданні уряду Азаров, цей сектор в розвинених країнах, – забезпечує значну частину ВВП, тоді як в Україні не дотягує й до -8-12%. Однак машинобудування мають на собі тягнути більш ефективні за окупністю галузі, бо його реанімація потребує значних капіталовкладень, в тому числі, формування державних замовлень, витрат часу тощо. До того ж, структура машинобудування в розвинених країнах має зовсім інший вигляд, ніж в Україні, де уряд знов стимулюватиме нагромадження монополій. Приміром, в Німеччині, на яку припадає 20,4% світового експорту машинобудування, 83% підприємств – дрібні та середні з чисельністю співробітників до 150-200 осіб. На моє переконання, для реанімації української економіки ставку потрібно робити на галузі, що спроможні забезпечити самоокупність протягом 3-4 років, а також принаймні вполовину збільшити надходження в український бюджет та забезпечити фінансовими ресурсами для зростання інші сектори економіки. Якщо ж уряд ставити воза попереду коня, то навряд чи сунеться з місця.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
