"Совєтізація" від Табачника
З легкої руки Кремля малорос Табачник від заповзятої політики деукраїнізації перейшов до "совєтізації". Борці за незалежність України Бандера та Шухевич стали вигнанцями в українських підручниках історії. Зате червоні кати П'ятаков, Щорс, Петровський, які принесли на штиках комуністичну окупацію, Голодомори та національне пригнічення, "за бажанням" Табачника набули статусу історичних постатей. Завдяки змінам у зовнішнє незалежне оцінювання з української історії, наша молодь має знати напам'ять весь "червоний" іконостас та забути про героїв боротьби за незалежність.
За що українцям любити П'ятакова, який 1918 року як член Української революційної військової ради готував наступ Червоної армії на молоду незалежну Україну? Саме П'ятаков та його наступник Раковський як голови так званого Тимчасового робітничо-селянського уряду України мають бути засуджені на новому Нюрнбергському трибуналі за винищення мільйонів українських селян, яких з 1918 року примусово заганяли до колгоспів, радгоспів та комун. Такі злочини, як масові розстріли та катування людей в 1920 році, за часів керівництва П'ятаковим "Надзвичайної трійки по Криму", не знають строку давності.
За що Україна має дякувати Щорсу, який допомагав російським військам в 1918-1919 роках нищити українську незалежність? В 1919 році Щорс на чолі 1-ї Української радянської дивізії відчайдушно боровся з Петлюрою, врешті-решт, залякавши Центральну країну червоним терором. Вічною ганьбою має бути вкрите ім'я комуніста Петровского, який від імені УРСР, не маючи на те повноважень українського народу, підписав угоду про створення СРСР. Це не наші герої, а зрадники, які в черговий раз загнали Україну майже на 90 років під московське ярмо.
Міністр-українофоб старанно стерилізує українську історію, – імена дисидентів-"шістдесятників" Сверстюка, Дзюби, Горської намагаються викреслити з освітньої програми. Натомість українським дітям пропонують історичну полову, де романтизуються "здобутки" радянської доби, – від Брежнєва до Хрущова. Мовляв, "совєтізований" простір, де домінує Росія, – це єдино можливий шлях розвитку незалежної України.
Табачник бере на себе функції Господа Бога, – зрозуміло, не від великого розуму. Історичні події, пов'язані з національно-визвольною боротьбою, викарбувані в свідомості народу, і ні одному можновладцю – ні чужоземному, ні власному запопадливо-"меншовартісному", – не вдалося стерти ні одну з них. Бо народ – вічний, а табачники – скороминущі.
Роздратування збіднілого народу діючою владою набуло таких масштабів, що будь-які її дії породжують лише недовіру, – від податкових кроків до освітніх заходів тощо. Ця недовіра й стане тим "антидотом" на заходи Табачника, який об'єднає різні регіони України. Приміром, історією України в 20-му столітті, – героями Крут, Січовими стрільцями, ОУН-УПА, згадки про яких минулого року за наказом Табачника було викреслено з підручників історії, – тепер цікавляться не тільки на Західній та Центральній Україні, а й на Східній та Південній. Бо ж відомо, – якщо влада щось приховує, то саме там і слід шукати істину.
Наостанок хотілось би нагадати діючий владі, яка "пригріла" Табачника, що за умов неповаги до власного народу навряд чи слід чекати яких би то не було економічних поступок з боку Росії. Бо на поступки йдуть сильним, а не тим, хто на весь світ демонструє свою меншовартість.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
