13 квітня 2008, 16:27

Партійна кухня. Епізод N4. В пошуках ідеології

Визначати політику партії мені так і не судилося.

Після обнадійливих реплік заступника голови, виявилось, що моя думка про те, якою має бути партійна програма і ідеологія нікого в апараті не цікавила.

Якось мене покликали на внутрішню нараду за участю керівників обласних осередків. Я був зрадів, як дитина, мовляв, з'явилася нагода "вставити 5 копійок" і партійна палітра країни нарешті заграє новими барвами. Але просидів я на нараді цілих 2 години, протягом яких міг би зайнятися більш корисними справами, бо слова так і не надали.

- Ми будемо боротися з бідністю! – вигукнув із-за довжелезного і масивного дерев'яного стола заступник голови.

Я дивився на його щасливе обличчя, на темну засмагу, набуту нещодавно під єгипетським сонцем, на коштовний чорний костюм, сяючі золоті запонки, і примружував очі. Мені було незрозуміло, як він збирається вийти до бідняків і ощасливити їх.

- Ось це і є нова стратегія нашої партії! – поясняв він присутнім далі. – Хто ж буде боротися в країні з бідністю, як не ми!!?

Однопартійці з різних регіонів опустили очі у свої папери. Перед входом до офісу центрального апарату на спецстоянці вишикувались їхні недешеві іномарки.

- Подивімося ж навколо! – не вгамомувався заступник голови. – Всі партії бояться відкрито і вголос заявляти про боротьбу з бідністю. Тільки ми це можемо!

- А давайте приберемо з тексту слово "олігархи"! – раптом перевів розмову в інший бік огрядний чоловік років 50-ти, котрий очолював осередок на Вінничині. – Річ у тім, що ми з колегами якось сіли підрахували, і виявили, що слово "олігархи" згадується в партійній програмі аж 33 рази! Це ж перебір! Ви ж бачите, що це аж ніяк не зіграло на минулих виборах...

Запала гнітюча тиша. Було чути, як у шибку б'ється напівсонна осіння муха.

- Ну, можна залишити тільки кілька олігархів... – пішов на компроміс вінничанин.

- Так, ви абсолютно праві! – несподівано схопився заступник голови. – Це дійсно занадто... А ви, Олексій, – звернувся він до завідуючого ідеологічним відділом, який сидів поряд, – чому не помітили цього раніше? Це ж ваша ділянка роботи!

Молодий відповідальний за ідеологію щось пробурчав у відповідь, загалом погоджуючись, що олігархів дійсно слід кудись прибрати. (З тексту програми, звісно).

- Розумієте, ... – вів далі чоловік з Вінничини. – Люди нас самих вважають олігархами і я можу пояснити, чому. Недавно мені у спадок перейшов батьківський будинок у селі. Я його трохи підремонтував, прикупив поруч іще землі, посадив сад, викопав у дворі басейн. Це тепер буде дача. І ось коли я туди періодично приїжджаю на "Мерседесі", можете уявити, що про мене думають односельці!? Я для них і є олігарх!!! Як же ж я буду переконувати їх, що борюся з їхньою бідністю?!!

Під кінець цієї палкої промови його голос затремтів і став зовсім тихим. Він знову опустив очі у папери й здалося, що цей досвідчений партфункціонер не лукавив. Він був набагато ближче до народу, ніж його столичні начальники, які літають до єгиптів і гріють животи під тамтешнім спекотним сонцем. Мені навіть закортіло пожаліти вінничанина, простити йому його неготовність переходити в опозицію до влади, зрозуміти бажання в жодному разі не ризикувати дачею та іншими статками.

- Все одно за великим рахунком ніхто з виборців програми партій не читає, – резюмував заступник голови партії. – Приберемо з тексту тільки олігархів, а боротьбу із бідністю залишимо. Бо не можемо ж ми взагалі не мати програми! Цього вимагає закон.

- А давайте просто візьмемо за зразок програму партії N! Ми всі, тут присутні її читали! Вона написана дуже добре, там є згадки практично про все. Кожен може її відкрити і знайти кілька слів про себе, про те, що його хвилює... – це раптово оживився завідувач ідеологічним відділом, вочевидь намагаючись реабілітуватися за олігархів.

- Гм... Їхній документ гарний, – відповів на це босс. – Але вибори вони теж програли... І взагалі, програма – це єдине, що в партії N є доброго. Якщо і їм вона не допомогла, то це зайвий раз підкреслює, що люди партійних програм не читають.

На цьому нарада закінчилася. Так триває пошук партійних ідеологій.

Бджоли – остання опора Президента! (частина памфлету 3)

Нестор Шуфрич розцвів від цього запитання. Для нього це був ще один феноменальий шанс прогнутися перед начальником. Калькулятор в його голові вимальовував надзвичайні цифри прибутків...

Бджоли – остання опора Президента! (частина памфлету 2)

Перед будинком Кабінету Міністрів України на вул. Грушевського в Києві висів бігборд: "Бджоли жалять. Вона працює". На 7-му поверсі починалося засідання уряду...

Бджоли – остання опора Президента!

Як повідомляє авторитетне інформагентство УНАЇН, сьогодні вранці Президент України Віктор Ющенко підписав указ "Про створення президентського полку бджіл"...

Прошу знищити мій блог на УП!

Ось такий лист я двічі відправляв на УП. "Олено Притуло, Будь ласка, я вже кілька днів прошу знищіть\ліквідуйте мій блог нв "Українській правді"! Ви дозволили мені відкрити блог у вашому виданні на початку 2008 р, коли я вимушено кілька років перебував у Кривому Розі, як журналіст...

Гії немає вже 9 років

Ці прості візитки Георгія Гонгадзе, напевне, мають сотні журналістів, політиків, громадських діячів, активістів, студентів і т.д. Я просто хочу нагадати всім, що ВІН БУВ...

Кремлівські пацани захоплюють ''Інтер''

Ілля Канавін, коли був власним корепондентом гусинського НТВ 1997-1999 в Києві майже 5 років, часто запрошував мене, як журналіста, на каву. Ми говорили про все: життя, теленовини, укр...