Нижче, нижче!
Аби остаточно вбити багатопартійність в Україні, треба підняти прохідний бар'єр на виборах до Верховної Ради відсотків до 20-ти. Залишаться максимум два активні суб'єкти виборчих кампаній, а решта – геть з пляжу! І не треба нам у зразок ставити США! Українському багатопартійному будівництву лише 20 років, тож зарано оголошувати вихід на фінішну пряму.
Прохідний бар'єр до Ради треба знижувати. До 1%. Кілька аргументів на користь цього:
1. Це ознака справжньої демократичності у політичному житті
Якщо вже гратися з дефініціями "народовладдя" та "громадянське суспільство", то чому прихильники малопопулярної партії позбавлені права мати бодай двох представників у парламенті. Чим мажоритарний електорат гідніший за міноритарний? Чи крупні гравці просто домовилися між собою ігнорувати увесь "дріб'язок"?
2. Це створить справжню конкуренцію на ринку ідей
Я все ж таки переконаний, що саме ідейні, а не бізнесові політичні проекти мають шанс в України мобілізувати кілька відсотків електорату і забезпечити собі представництво у законодавчому органі. Відтак низький прохідний відсоток трохи зменшить вплив фінансово-промислових груп на склад парламенту.
3. У Верховній Раді поменшає кнопкодавів і побільшає яскравих особистостей
Нині списки формуються здебільшого за наказом лідера партії чи блоку, або за наказом партійних спонсорів. Тому у сесійній залі бракує особистостей з яскраво вираженою харизмом, які пройшли увесь шлях політичного становлення знизу догори. Одновідсоткова ж партія вільніша у підборі кандидатів у депутати, там менше груп зовнішнього впливу, все вирішується за філіжанкою кави на кухні у лідера.
Щоправда є ризик побачити у Раді деструктивні сили. Ну що ж: демократія – ризикована штука апріорі:)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.