Гомодиктатура
Зовім не збирався на своєму блозі на УП влаштовувати публічні дебати на тему ЛГБТ-руху. Хотів обмежитися анонсуванням "Свята людей з майбутнім" на Майдані та передруком репортажу про нього ж. Звертаю увагу, що у тих постах не було ніяких власних оцінок та коментарів. Дивуюся, що дехто називав це пропагандою, адже це звичайнісіньке інформування, де немає ніякої маніпуляції фактами.
Проте, спостерігаючи за жвавою реакцією, дозволю і собі викинути у блогосферу кілька тез, які я вже публікував трохи раніше. Звісно, це не комплексний погляд на проблематику, а лише кілька штрихів. І ще хочу підкреслити, що викладене нижче не є офіційною позицією очолюваної мною редакції телеканалу. Це суто мій персональний погляд як фізичної особи і громадянина України.
Отже, поїхали...
--------------
У країнах Європейського Союзу вже хочуть кидати до в'язниці всіх, хто матиме щось проти гомосексуалізму. Європейська агенція із захисту фундаментальних прав дуже "занепокоєна" фактами "дискримінації сексуальних меншин". А тому рекомендувала лідерам 27 країн членів ЄС гарантувати одностатевим парам такі ж самі права, як і гетеросексуальним подружжям, аж до права всиновлення ними дітей. Цим же питанням переймається і Європарламент.
Тема сексменшин вже давно перейшла з площини моралі та етики у площину політики. Доля бідолашних геїв, лесбіянок і трансів турбує європарламентарів не мнеше, ніж ціни на нафту чи іранська ядерна програма. Це новий тренд у сучасному постмодерновому суспільстві: якщо ти проти гомосексуалізму – значить ти лох і дурнуватий нецивілізований гомофоб. Бо ж весь цивілізований світ вже погодився, що "мати" одне одного у дупу це, в принципі, те, що треба.
Коли вам кажуть, що демократія і захист прав сексменшин – це одне й те саме, не вірте. Вам брешуть! Ми живемо в епоху встановлення тотальної диктатури. Гомодиктатури. У Швеції у 2005-му кинули до в'язниці чолов'ягу, який назвав гомосексуалізм раковою пухлиною на тілі суспільства. У Канаді нині штрафують на чималу суму майже кожного, хто публічно висловлюється проти способу життя сексменшин. У Німеччині ваших дітей силоміць приведуть на уроки, де їм з 3 класу будуть пояснювати переваги одностатевого сексу. А якщо ви протестуватимете, вас позбавлять батьківських прав.
Україна поки що має шанс залишитися вільною і по-справжньому демократичною. Для цього достатньо усвідомити сутність загрози і протистояти ій. І робити це слід як на рівні громадянського суспільства, так і на рівні органів державної влади. Адже популяризація і унормування гомосексуалізму – це загроза національній безпеці. Аргументація:
1. Це автоматично призводить до епідемії СНІДу. Це відомий (водночас такий, що приховується) факт, що більше половини усіх носіїв ВІЛ у країнах ЄС – гомосексуалісти.
2. Це поглиблює вже існуючу демографічну кризу. І не треба волати, що причина у низькому рівні життя – подивіться на країни Західної Європи, де живуть, здається, непогано, проте корінне населення просто вимирає.
3. Це руйнує інститут сім'ї, який є фундаментом, у тому числі економічним, для будь-якої держави.
4. Це зазіхання на фундаментальні права людини – право на свободу слова, право сповідувати віру, право публічно демонструвати свої переконання.
І ще: як би я це написав у Швеції, мені, можливо, дали б строк за ґратами. У Голландії, не виключаю, відправили б на примусове перевиховання у державні центри. А у Канаді точно б штрафанули на штуку баксів. Ласкаво просимо до світу "європейської", "цивілізованої", "прогресивної" гомодиктатури!
Як підсумок – одна репліка: давайте зберігати чистоту дефініцій. Якщо ми будуємо світову гомодиктатуру, то давайте це так і називати, а не ховатися за гаслами демократії. Це буде неприємно, проте чесно. Або ж якщо разом будуємо демократичне відкрите суспільство, тоді це передбачає те, про що я писав вище – право КОЖНОГО на свободу слова, право КОЖНОГО сповідувати віру (з усіма світоглядними наслідками), право КОЖНОГО публічно демонструвати свої переконання.
На сьогодні все! Уперед ламати списи у коментарях!
А для домашнього читання пропоную переглянути цей Маніфест.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
