Навіщо Україні потрібна резолюція Генасамблеї ООН про Крим?
Вчора в ООН Генасамблея готувалася проголосувати резолюцію щодо Криму, а в Раді Європи я на консультаціях слухав представника РФ, який розводився про те, що всі рішення нам треба ухвалювати лише консенсусом, і наводив паралізовану ОБСЄ як російський ідеал міжнародної організації.
Пізно ввечері з Нью-Йорка прийшла добра новина – ми перемогли. Встояли під підкилимними ударами росіян, які до останнього намагалися вибити з-під резолюції підтримку держав-членів ООН. Пережили перенесення голосування з п'ятниці на понеділок, яке несло ризик того, що делегати низки малих країн просто поїдуть з Нью-Йорка і ми втратимо голоси "За".
Генеральна Асамблея ООН підтримала попереднє рішення свого Третього комітету і остаточно ухвалила резолюцію "Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна) ".
Боги дипломатії, бережіть міжнародні органи, де є Росія, але немає правила консенсусу!
Ось тут я вже писав про значення та статус резолюції http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuleba/582d76e6bd98a/
Головне стратегічне досягнення України полягає в тому, що з ухваленням резолюції вперше в офіційних документах ООН:
- Росію визнано державою-окупантом (читайте – постійного члена Ради Безпеки ООН визнано окупантом);
- за Автономною Республікою Крим та містом Севастополь закріплено статус тимчасово окупованої території України;
- не визнано анексію Криму (так-так, ООН на третій рік російського злочину спрацювала як Капітан Очевидність, але краще так, ніж ніяк);
- міститься звернення до Управління Верховного комісара ООН з прав людини підготувати окремий тематичний звіт щодо ситуації в Криму;
- Генеральному секретареві ООН доручено відшукати можливості, щоб забезпечити доступ правозахисників на півострів та створення регіональних і міжнародних механізмів моніторингу.
Як бачите, Резолюція нагадує Росії, що на третій рік окупації ніхто і ніщо не забуте. І не буде забуте.
Дипломати в Раді Європи, ЮНЕСКО, Раді з прав людини і ОБСЄ особливо цінують цю резолюцію, тому що її наявність спрощує виконання низки дипломатичних задач, пов'язаних з Кримом. Наприклад, вона є додатковим і вагомим важелем у нашій боротьбі за допуск уповноважених міжнародних спостерігачів до Криму для моніторингу ситуації з правами людини і свободами.
Резолюція сама по собі не вирішує проблеми окупації Криму. Але Україні був потрібен документ саме такого змісту, щоб отримати додатковий інструмент її вирішення.
