Україна-НАТО: прискорення

Це сталося – Україна успішно прийняла у себе Північноатлантичну раду НАТО, постійно діючий керівний орган, який ухвалює рішення Альянсу. 29 представників держав-членів та Північна Македонія, що незабаром офіційно стане членом, на чолі з генеральним секретарем Альянсу провели два надзвичайно насичених дні в Україні.

Одеса вразила гостей не лише як українська перлина, а й як нова столиця Військово-морських сил України. Натівці у такому складі були тут вперше. Ми в буквальному сенсі нанесли Одесу на політичну карту союзників. Звісно ж, присутність Альянсу на такому рівні представництва у ключовому місті Півдня України та Чорноморського регіону – це і дуже потужний безпековий сигнал. Зрозуміло, кому він адресований.

В Одесі основною темою наших розмов з Альянсом була розбудова Військово-морських сил Збройних Сил України. Вже за рік, у жовтні 2020 року, тут відбудуться спільні навчання Україна-НАТО "Coherent Resilience 2020" (укр. "Цілісна стійкість 2020") у рамках схваленого Союзниками Чорноморського пакету. У центрі уваги навчань – протидія гібридним загрозам. Україна має унікальний досвід. Союзники теж дечому навчилися. Час тренуватися разом.

Київ був не менш гостинним, але тут природно домінував політичний порядок денний. Всупереч штучно накрученим емоціям про те, що Україна ось-ось якось згорне євроатлантичний курс, за ці два дні на всіх рівнях Україна заявила, що:

- йде до членства в НАТО;

- зацікавлена в отриманні ПДЧ;

- зацікавлена в отриманні статусу учасника Партнерства розширених можливостей НАТО;

- готова збільшувати свій внесок в операції НАТО.

З боку Альянсу також було сказано багато важливих речей. Насамперед, під час засідання Комісії Україна-НАТО під головуванням президента України. Президент був максимально чіткий у своїх сигналах і, запевняю вас, союзники його почули.

Заступниця Генсекретаря НАТО з політичних питань і політики безпеки Беттіна Каденбах прийняла моє запрошення взяти участь в інавгураційному засіданні оновленої Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції України. Я хочу, щоб натівці і ми почувалися своїми на засіданнях один одного.

Під час зустрічі Комісії ми передали колегам з НАТО п'ять стратегічних напрямів подальшої взаємодії:

✅ реформа всього сектору оборони та безпеки: насамперед, розвиток Сил спеціальних операцій, Військово-морських сил, логістики, кіберзахисту, військової поліції;

✅ демократичний цивільний контроль над сектором безпеки та оборони України;

✅ професійний розвиток та освіта;

✅ побудова національної системи стійкості в умовах сучасних загроз;

✅ безпека людини.

Це наші, українські пріоритети, яких НАТО допомагає досягти. Сильна Україна, здатна захистити себе та забезпечити безпеку своїх громадян, значно укріплює безпеку всього євроатлантичного простору.

Завжди нагадую: до НАТО інтегруються не лише Збройні Сили, а вся країна.



Своїм першочерговим обов'язком як Віцепрем'єр-міністр і голова Комісії вважаю забезпечити, щоб всі члени цього органу з різних міністерств та відомств усвідомили свою відповідальність за досягнення Україною критеріїв членства у НАТО (як це записано у Програмі уряду). Працюємо над тим, щоб євроатлантична інтеграція стала стратегією, інтегрованою в усі сфери. Як це виглядає на практиці?

Річна національна програма нашого зближення з НАТО на наступний, 2020 рік, містить вдвічі більше заходів ніж попередня (понад 1100). Зазвичай іронічно посміхаюся, коли йдеться про кількість заходів, а не їхню якість. Надто багато завдань для "галочок" бачив я у своїй кар'єрі. Однак цього разу – це якісні цифри, що прискорюють наш рух на Захід.

За ці два дні було багато теплих слів підтримки, щирого здивування наших партнерів досягненнями та наполегливістю України, практичних домовленостей, ґрунтовних відвертих розмов про безпекову ситуацію у нашому регіоні, обговорення можливостей (і перешкод) у співпраці України та НАТО.

Вкотре закликаю винести європейську та євроатлантичну інтеграцію за дужки внутрішньополітичної боротьби. Гарантією того, що Україна стане членом НАТО, є не чергове "перепідтвердження" з боку Альянсу, не "переподача" заявки на ПДЧ з боку України, не змагання за кубок найбільшого інтегратора, а ефективні реформи і наполегливість у стосунках з Альянсом. Безумовно, євроатлантичний шлях медом не намазаний, і деякі рішення НАТО нам доведеться вигризати. Ми готові до цього заради руху вперед.

Що маємо у підсумку? Представники Альянсу чітко заявили, що НАТО стоїть пліч-о-пліч з Україною у нашій боротьбі проти російської агресії. Підтримка України у реформах та зміцненні обороноздатності буде посилена. Спільні навчання набирають масштаб. Запускаємо більш ефективний формат партнерства для досягнення 5 стратегічних пріоритетів України. Спільно працюємо, щоб гарантувати безпеку у Чорному морі. Закликали союзників надати Україні статус партнера з розширеними можливостями (англ. "Enhanced opportunities partnership"), який буде дієвим інструментом для поглиблення практичного військового співробітництва України та Альянсу. На шляху до членства в НАТО ми хочемо бути скрізь, де це можливо і корисно.



Мабуть, найбільш медійною стала заява Генерального секретаря Єнса Столтенберга "Ніхто не має права вето щодо членства України в Альянсі. Час сфер впливу відійшов у минуле".

А мені особисто сильно запам'яталася його відповідь під час зустрічі із кадетами в Одеській морській академії. Один молодий кадет з Луганська спитав, коли, на думку генсека, завершиться окупація його рідного міста.

Столтенберг відповів: "Іноді, коли здається що довкола лише темрява, а прогрес майже нульовий, неочікувано може виникнути нове вікно можливостей, і все починає справді змінюватися... Знаєте, люди, які росли у Європі у часи Холодної війни, думали, що вона триватиме завжди, а Європа завжди буде розділеною, що Берлінська стіна стоятиме завжди. А потім, раптово, за кілька місяців, світ змінився. Стіна впала. Холодна війна завершилася. Радянський Союз та Варшавський пакт розпалися... Я розумію, що ви хотіли би бачити прогрес. Розумію ваше нетерпіння через його брак. Але якщо ви поглянете на історію, конфлікт може здаватися дуже затяжним, а потім, раптом, вдається створити вікно можливостей, у якому стаються зміни".

На своїй посаді я робитиму все, щоб створити це вікно можливостей. Іноді щоб відкрити двері і увійти в них, спочатку треба створити і відкрити всі вікна:)

*фото НАТО

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.