Київ – це любов
Думки щодо того, скільки років сьогодні святкує Київ розходяться, але вперше киянкою і киянином сміливо і впевнено називають себе донедавна містяни з різних куточків країни.
Цінність того, де ти народилася/народився програла ступеню любові до цього міста і того, що ти для нього робиш. Є гіпотеза, що внесок в таке сучасне ставлення до мегаполісу внесли кандидати в мери Києва "некияни". Протягом кампаній нам вже пояснили декілька разів, що любов не має прив'язки до місця. Вона або є, або немає.
Можна приїхати в це місто на один день, блукати вулицями і залишити тут своє серце назавжди, а можна народитися і усе життя ненавидіти, руйнуючи його та/або плануючи втечу.
Другий, дуже виразний цьогорічний тренд – включення громадських активістів, організацій в управління містом.
Аналізуючи порядок денний, депутатський корпус консультується з "Мапою реновацій" і "Подоляночкою", активними представниками мікрорайонів і експертами. Звичайно, це ще не повноцінне партнерство. Звичайно, це часто не рятує історичні будівлі від знищення, але це тонка шовкова нитка, яка може зшити Київ майбутнього.
З того моменту, як я стала депутаткою, я знаю, як "любити Київ": писати звернення, проєкти рішень, вивчати запит громади, переконувати, пояснювати, "збирати голоси".
Моя любов до Києва – це дія, а коли дуже важко, я відкриваю свій список того, заради чого працюю:
Мої люди
Найсучасніше, що є в Києві. Їх ідеї, сміх і сльози, їх мрії, які повільно, але змінюють світогляд багатьох. Ми відмовляємося від хутра, сортуємо, протестуємо. Ми вільні і це – наша сила.
Мої місця
Негламурний Печерськ і несподіваний там приватний сектор, будиночок для голубів – ніжний символ Києва. Місце, де я виросла.
Сирецький дендропарк. Чого ви ніколи не знали і вас це точно здивує – там є гай з тюльпанних дерев, якому вже 200 років і який квітне одразу після Дня Києва.
Верхнє місто з серпокрильцями влітку. Так-так, ви думали це цвіркочуть ластівки на Рейтарській, Володимирській гірці та біля Софії, але ні – звук літнього Києва – це серпокрильці, які вранці та ввечері ловлять комах.
Велотрек. Київський велотрек з'явився у 1910-х (складався з "циклодрому" та літнього кінотеатру) і дивом не зник під час будівельного буму 2000-х. Сьогодні цей символ руху, пригод і приємного часопроводження входить до ТОП-10 європейських велотреків і є однією з найстаріших в Європі діючих споруд цього типу.
Мій вибір
Київ – це вибір. І ти можеш їсти перепічку та запивати її флетвайтом. Я олдскульна і п'ю на коров'ячому. Можеш вирішити займатися політикою, коли усі відмовляють. Можеш відмовитися від космічної зарплатні через те, що любиш соціальні проєкти. Київ поважає будь-який вибір.
Моє мистецтво
Тут є скульптура "Дощ" Назара Білика, яку в народі називають "Крапля", портрет Сергія Нігояна у Сквері Небесної сотні. Є абсолютно трешові скульптрури і мурали, які зміцнюють цінність нетрешових. Мрія кожного митця – бути в Києві. І я це люблю.
Мій рух
В Києві можна бігти щосили, або пити каву і спокійно працювати в кафе "на районі". Найскладніше бігти щосили в місті, яке постійно стоїть в заторі.
Не стоїть лише метро – цей київський музей і розкіш, яку потрібно оцінювати саме так, і фунікулер. Постійні черги бажаючих протиснутися і зайняти зручні місця поруч з лобовим склом – вже давно звична картина для Києва. І тут не зрозуміло: фунікулер – це про засіб пересування чи спосіб отримати 2,5 хв особливого задоволення, насолоджуючись панорамним виглядом на місто.
Ще обожнюю трамвай у Пущу-Водицю. Курсує він від Контрактової площі до Пущі і вважається своєрідною родзинкою транспортної системи міста – возить пасажирів не вулицями міста, а мальовничим лісом.
Цей список можна продовжувати, але раціональне не має значення, коли ти любиш місто разом із заторами, ларьками, стихійною торгівлею, "царями – балконами" і огидною забудовою, адже є ріг вулиць, на якому ти зустріла кохання.
Просто пам'ятай, що Київ – це місто для тебе. І яким він буде завтра вирішуєш ти.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
