Політичне як особисте. Видатний режисер Ян Клята вперше у Києві з візитом солідарності
Політика остаточно перетворилася на театр. І це навіть не метафора, а буквальна реальність останнього тижня, від якої неможливо втекти. Ми, як глядачі, прикуті до своїх місць: медіа, класичні і нові, не дозволяють покинути зал. Але саме тут, у цьому примусовому спектаклі, відкривається можливість справжнього вибору – піти в інший театр, де існує простір автентичного.
І цей простір несподівано виникає в Києві. Після двох років пандемії та трьох років війни театр знову стає чимось сакральним, ритуалом колективного переживання. Публіка, та її частина, яка ніколи не помічала театр, раптом заповнює зали, прагнучи іншого досвіду, а не спектаклю політичних маніпуляцій.
Як не втратити цю нову оптимістичну динаміку?
Можливо, відповіді знайдуть українські режисери, які мали щастя потрапити на майстер-клас Яна Кляти. У світі сучасного мистецтва театру його персона не потребує рекомендацій. Політичний, безкомпромісний і сповнений іронії, його театр – радикальний жест, що викриває ілюзії ідеології.
"Особливість Яна Кляти полягає в здатності поєднувати інтелектуальну провокацію з видовищною естетикою. Бароковий надлишок співіснує з документальною точністю, класика – з медійною кліповістю", – пише Марія Ясінська, театрознавиця, засновниця незалежної платформи Cultura Moderna. Саме завдяки її зусиллям, добрій волі керівництва Театру Франка, підтримці Інституту Адама Міцкевича та Польського Інституту, цей візит став реальністю. Можливо, це лише пролог масштабного українсько-польського театрального експерименту. Минулого місяця він очолив Національний театр у Варшаві – одну з найстаріших сцен Європи. Парадокс, типовий для Кляти. The show must go on!
8 березня о 19.00 на Камерній сцені імені Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відбудеться публічна розмова з Яном Клятою і Марією Ясінською.
Вхід вільний за реєстрацією.
Топ-5 вистав Яна Кляти
"Ревізор" Деконструкція класичної комедії Гоголя, де бюрократичне містечко перетворюється на гротескну метафору морального розпаду польського суспільства 1970-х років. Гучний дебют став маніфестом політичного театру.
"Трансфер!" Документальна вистава, створена на основі реальних свідчень поляків і німців, примусово переселених після Другої світової війни. Особисті історії героїв зіткнулися з карикатурними образами історичних лідерів – Сталіна, Рузвельта, Черчилля, показуючи абсурд і трагедію "великої історії".
"Справа Дантона" Постановка драми Станіслави Пшибишевської 1929 року про Французьку революцію що досліджує природу радикалізму і терору. Постановка викликала бурхливі дискусії про політичні реалії сучасності.
"Трилогія" Скандальна адаптація польського національного епосу Сенкевича ("Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Володиєвський"). Клята представив польську шляхту як фанатичних, безвідповідальних персонажів, які веселяться під звуки катастрофи. Вистава викликала хвилю критики серед правих консерваторів та захоплення молоді.
"Акт вбивства" Театральна адаптація знаменитого документального фільму "Акт вбивства" (2012), що досліджує природу політичного насильства через свідчення катів індонезійських масових убивств 1960-х років. Вистава стала гострою політичною рефлексією про механізми терору, провини й колективної амнезії. Клята знову провокує глядача задуматися про відповідальність суспільства за злочини минулого.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
