Андрій Жолдак. Палає
Сьогодні в Києві відбудеться одна з найочікуваніших театральних подій року – прем'єра вистави "Дім". Режисер Андрій Жолдак, "великий і жахливий", після багаторічної перерви повертається на українську сцену.
Для мене цей момент особливий: пам'ятаю його інтерв'ю для Української правди ще у 2010 році, і тепер, у 2025-му, цікаво зіставляти два образи – розлюченого, вільного радикала і на новому діалектичному рівні не менш емоційного, але водночас зваженого, дорослого Жолдака.
У травні Жолдак провів тижневу майстерню в павільйоні кіностудії Довженка. Понад двісті акторів, переважно нова генерація, стали учасниками відкритої лабораторії.
Жолдак розповідав про свій юнацький досвід: як його не прийняли до Київського театрального інституту, що йому не подобався жоден театр Києва. Він ставить риторичне питання: чому українці є такими відважними у захисті своєї держави, а мистецтво театру не має сміливих режисерів? Театральний мейнстрим справді дуже консервативний, лише останні роки почалися зміни. Можливо, саме вистава "Дім" прискорить трансформацію.
Але головна інтрига, власне, вистава. Жолдак пропонує дивитися "Дім" як на уламки античної амфори: нехай, спостерігаючи за пошуками втраченого часу, кожен глядач складає свій пазл. Моє мереживо асоціацій – кінематографічні й анімаційні фільми: Хаяо Міядзакі, Девід Лінч, Інгмар Бергман, Луїс Бунюель, Метью Барні...
Складна палітра образів: пластика, танець, мікс музичних хітів. Театр тілесний. Актори грають не лише текст, а й тілом. Гіперфокус на деталях. Епічний масштаб. Родина як універсалія. Чоловік, жінка, діти: маленькі, підлітки, дорослі... війна. Шалена поетична енергія, яка народжується в зіткненні форми й відчуття. І водночас випробування – театр як повільне медіа: чотири години вистави для глядачів, чиє сприйняття сформоване соціальними мережами. Але саме для молоді цей досвід занурення в інший, непередбачуваний світ може стати найяскравішим і перевернути уявлення про театр.
Жолдак виводить на зоряну орбіту нову генерацію акторів. Вражаюча синергія його уяви, досвіду і драйву великого ансамблю. На сцені: Кирило Анісімов, Іван Головко, Катерина Голотова, Оксана Данилова, Дмитро Коник, Владислава Коровай, Роман Котов, Мирослава Літвинська, Михайло Мегедь, Володимир Мішуков, Катерина Молібога, Євген Овчаров, Єлизавета Орлюк, Сергій Присяжнюк, Дарина Степанкова, Іван Трофименко, Дар'я Хвостенко, Олена Червоненко, Остап Шаламага. Із сцени звучить щиро-іронічне: "Ми – майбутні зірки".
На питання, чому повернення відбулося саме зараз, пан Андрій відповідає: "Виставу "Дім" я задумував давно. І, звичайно, поставити її в Києві – місті, де народилися мої батьки, я і мої діти, – було головною умовою. А тепер, коли Україна б'ється на смерть за своє майбутнє, мені важливо бути тут і в цей лихий час сказати своє громадянське і художнє слово, поставити виставу разом з українськими акторами у театрі, який з перших днів війни знайшов у собі сили встояти і відродитися для життя і нових сенсів. Це буде вистава про мій Дім, про наш Дім і про сім'ю, адже всі випробування можна подолати, якщо це боротьба за чесність і свободу".
Є режисери, які роблять вистави. А є ті, хто прагне створити історію театру. Жолдак повернувся, щоб знову змінити правила гри. Сподіваюся, що все тількі починається. У планах продюсера проєкту Олега Кохана (SOTA Cinema Group) – документальний фільм про Андрія Жолдака і видання книги про його бачення мистецтва театру.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
